УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-648/2006 р. Головуючий у першій інстанції Жигулін
С.М.
Категорія-___________________________________________________ Доповідач Левенець Б.Б.
УХВАЛА ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Громіка Р.Д., Станкевича В.А.
при секретарі - Кодінцевій С .В. за участі представника позивача Жекової М.І., відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року по справі за позовом ВАТ ЕК "Одесаобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2005 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в обгрунтування якого зазначив, що відповідачка протягом тривалого часу не сплачувала за спожиту електроенергію, внаслідок чого станом на 21.04.05р. виникла заборгованість на загальну суму 1066, 89 грн., яку та судові витрати позивач просив стягнути на свою користь із відповідачки.
Відповідачка позовні вимоги не визнала, зазначивши, що сплачувала за споживання електроенергії своєчасно.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідачки на користь позивача 1117, 89 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду, постановити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні відповідачка підтримала доводи скарги, яку попросила задовольнити, представник позивача заперечувала проти скарги, яку попросила відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуєме рішення суду - скасуванню за таких підстав.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.
Згідно до вимог ст. 214 ЦПК України, роз'яснень, що містяться в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не оплатила спожиту електроенергію станом на 16.05.02р. в розмірі 7491 кВт. При цьому посилаючись на складений 14.09.05р. позивачем акт, прийшов до висновку про доведеність вимог позивача і обов'язок відповідачки на підставі ст. 509 ЦК України(в редакц. Закону від 2003р.) сплатити заборгованість в сумі 1066,89грн.
З таким висновком колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.
2
Відповідно до п. З Правил користування електричною енергією для населення,
затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26.07.99р. №1357, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору, проте доказів наявності такого договору позивач до суду не надав.
Відповідно до вимог п.п. 42, 53 вказаних Правил, споживач зобов"язаний оплачувати спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. У разі виявлення представником електропостачальника порушення споживачем правил користування електроенергією, до числа яких слід віднести і відмову в оплаті за спожиту електроенергію, складається акт, який підписується споживачем та представником енергопостачальника. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники електропостачальника. Проте цих вимог позивач не дотримав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка в суді першої інстанції і в апеляційному суді заперечувала наявність у неї заборгованості по сплаті за спожиту електроенергію, відмовилась підписувати акт від 14.09.05р.. Суд першої інстанції на ці обставини і вимоги законодавства уваги не звернув, вказані норми матеріального права не застосував, тому посилання суду на акт від 14.09.05р., який не відповідає вимогам, що встановлені Правилами, підписаний лише одним представником позивача - ОСОБА_2 (а.с.26), не може бути визнаний належним доказом наявності заборгованості відповідачки.
Відповідачка надала акт розрахунків за яким, заборгованості за спожиту електроенергію не має, посилається на квітанції про оплату(а.с. 10-21). Обставин і доказів, викладених відповідачкою суд першої інстанції в рішенні не спростував.
Повідомлення посадових осіб позивача, які є в справі про розмір заборгованості відповідачки є суперечливими( а.с. 14, 36, 37). Суд першої інстанції причину цих суперечок не з"ясував і в судовому засідані не усунув, визначивши суму відшкодування в розмірі 1066,89грн., розрахунків, обґрунтовуючих такий висновок, доказів підтверджуючих наявність заборгованості не навів(а.с. 32).
Як видно із протоколу судового засідання, суд першої інстанції не досліджував оригіналів документів, якими сторони обґрунтовували вимоги і заперечення: особового рахунку відповідачки, розрахункових книжок, документів які підтверджують виникнення заборгованості, періоди її виникнення, розмір такої.(а.с.27-31), а наявні в справі ксерокопії - не завірені.
Із дослідженої колегією суддів розрахункової книжки відповідачки вбачається наявність записів в контрольній картці персоналу енергонагляду із показаннями приладу обліку споживання електроенергії, показники якого станом на 15.05.02р. складали 20680 кВт/ч, а станом на 09.08.02р. -17971 кВт/ч., записи зроблені з виправленнями(а.с. 51). Представник позивача не змогла пояснити суду причину цих суперечностей, проте дослідження зазначених обставин, на думку колегії суддів, має суттєвий вплив для визначення наявності(відстутності) заборгованості відповідачки, період її виникнення та її розмір. Цих суперечностей суд першої інстанції не з"ясував, посадових осіб позивача, які робили ці записи як свідків не допитував.
Крім того, з акту від 14.09.05р.(а.с. 26), наявних в матеріалах справи незавірених копій, пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції вбачається, що заборгованість відповідачки перед позивачем виникла за період з 17 лютого 2001 року по 09 серпня 2002 року.
Як видно із штемпелю канцелярій суду першої інстанції на позовній заяві, матеріалів справи, позивач звернувся до суду 15.06.2005р., клопотань про поновлення строків звернення до суду із вказаними вимогами не заявляв(а.с. 2) Проте, приймаючи рішення про стягнення з відповідачки 1117,89 грн., суд першої інстанції не звернув уваги, що вимоги позивача обґрунтовуються періодом, який знаходиться за межами строків позовної давності, встановлених процесуальним законом, причину і наслідки пропуску цих строків, думку сторін спору, не з"ясовував.
Згідно ст. 28, 30 ЦПК України стороною в цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи. Задовольняючи позовні вимоги на користь Ізмаїльського РЕМ ВАТ "Одесаобленерго", суд першої інстанції не з"ясував чи є зазначений структурний підрозділ ВАТ "Одесаобленерго" юридичною особою, якими документами це підтверджується.
Відповідно до вимог ч. З ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування судового рішення
Оскільки докази і документи, які встановлюють наявність прав і обов'язків між позивачем і відповідачкою, що повинні були бути досліджені, судом першої інстанції фактично не досліджувались і в матеріалах справи відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не розглянув всіх вимог і заперечень сторін, а зазначена обставина, відповідно до вимог ч. 2 ст. 303, п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, перешкоджає їх дослідженню апеляційним судом і є підставою для скасування рішення суду першої інстнції із направленням справи на новий розгляд.
з
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене, та розглянути справу відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.
Керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, п.2 ч. 1 ст. 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: