Справа № 2-о-284/07

 РІШЕННЯ

 Іменем України

«9» серпня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі: Головуючого - судді Погрібного C.O. за секретаря - Дроб’язко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту постійного проживання в Україні, за участю заінтересованої особи - Одеського міського управління

ГУ УМВС України в Одеській області, -

встановив:

Заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, - факт його постійного проживання в Україні з 1989 року, посилаючись на такі обставини. Заявник постійно мешкає в м. Одесі з моменту народженняІНФОРМАЦІЯ_1 року. З липня 1968 року розпочав свою трудову діяльність. У 1971 році мешкав та був прописаний АДРЕСА_1. 8 травня 1981 року отримав паспорт громадянина СРСР в Київському РВ м. Одеси. З 7.06.1985 року по 1.02.1989 року мешкав в АДРЕСА_2. 16 червня 1994 року вступив у шлюб у ОСОБА_2. Враховуючи, що заявник з 1.02.1989 року виписаний з останнього місця проживання, він не може документально підтвердити факт проживання в Україні з цього періоду, а відповідно довести свою належність до громадянства України.

Представник заінтересованої особи - ОМУ УМВС України в Одеській області - у судове засідання з’явився, залишив вирішення справи на розсуд суду, не вбачаючи перешкод за наявності доказів проживання для задоволення цієї заяви.

Вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням заяви з наступних причин.

У судовому засіданні встановлено, що заявник згідно зі свідоцтвом від 20 вересня 1950 року народився в м. Одесі ІНФОРМАЦІЯ_2

8 липня 1969 року заявник отримав військовий білет у Київському районному військовому комісаріаті м. Одеси, відправлений для проходження строкової військової служби в рядах Збройних Сил СРСР.

29 червня 1972 року заявник закінчив Одеський автошляховий технікум Міншляхбуду УРСР згідно із відповідним дипломом.

У відповідності із відомостями трудової книжки, отриманою заявником 17 серпня 1968 року, останній 18.02.1972 року розпочав свою трудову діяльність на посаді слюсаря-авторемонтника в Одеському автотранспортному підприємстві 15121, продовжуючи працю на різних підприємствах.

22.09.1990 року заявник поступив до Одеського виробничого суконного об’єднання, де працював до 13.11.1991 року, коли його звільнено за власним бажанням. Цей факт додатково підтверджено довідкою Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об’єднання".

З 22.07.1992 року працював в Охоронно-детективному бюро „Гриф" до 25.01.2000 року.

Факт проживання у зазначений період, в тому числі у 1989, 1990, 1991 роках, додатково підтверджуються відомостями медичної картки амбулаторного хворого на ім’я заявника.

При цьому висновком за матеріалами перевірки з втрати паспорта заявника, складеного начальником ВГІРФО Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 28.04.2006 року, особу заявника встановлено.

Згідно із довідкою з місця проживання заявник нині з 31.01.2007 року проживає за адресою в АДРЕСА_3; з 16 червня 1994 року одружений з ОСОБА_2, їх шлюб зареєстровано в м. Одесі.

Зазначені відомості підтверджено зібраними по справі документами.

Ці відомості про факт, встановлений судом, необхідні заявнику для підтвердження його належності до громадянства України.

Виходячи зі встановлених обставин у справі, враховуючи пояснення заявника, відсутність заперечень про встановлення цього юридичного факту зі сторони заінтересованої особи, суд вважає встановленим, що заявник з моменту народження у 1950 році постійно проживає в Україні в м. Одесі, обравши відповідну адресу проживання в м. Одесі, поступив на постійну роботу за цім місцем проживання, звертався за отриманням медичної допомоги. Такі обставини свідчать про те, що м. Одеса було обране ним в якості постійного місця проживання до та під час проголошення Україною незалежності, що і стало підставою для набуття ним українського громадянства.

Згідно із пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про громадянство України" громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Беручи до уваги факт відсутності у заявника реєстрації місця його проживання на момент проголошення незалежності України та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України", а також доведеність факту його перебування на території України та постійного проживання ОСОБА_1 в м. Одесі у названі періоди, суд вважає за можливе цю заяву задовольнити. Отже на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявник постійно проживає в Україні з 1950 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі викладеного, керуючись пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про громадянство України", ст. ст. 10, 11, 130, 174, 213, 215, 256, ч. 2 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту постійного проживання в Україні, за участю заінтересованої особи - Одеського міського управління ГУ УМВС України в Одеській області, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання в Україні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1989 року, в тому числі на момент проголошення незалежності України, тобто на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.