Справа 1-51\ 2007р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 квітня 2007 року  Снігурівський районний  суд  Миколаївської області у складі головуючого-судді Лисенко М. Є., при секретарі- Колодязній Л. М., за участю прокурора - Багдасарян А. Ю., законного представника малолітнього ОСОБА_3.,

адвоката підсудного - ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця с Саргомис, Єрмаковського району Павлодарської області, українця, громадянина України, не військовозобов'язаного, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, не працюючого, мешканця м. АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст.125 ч.І КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2007 року, близько 17:00 години, підсудний, який за рішенням Снігурівського районного суду від 24.07.2000 року, являється прийомним батьком малолітнього ОСОБА_2, за місцем проживання в м. Снігурівка, за невиконання задачі з математики, умисно, наніс сину не менш ніж 20 ударів шкіряним ремнем по тулубу, спині, кінцівкам, а також не менш 3 ударів кулаком по голові та обличчю та спричинив малолітній дитині легкі тілесні ушкодження.

Завдані потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців тім'яної області голови, правого та лівого ока, в лівій верхній частині вуха та синці на спині, віднесені до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я.

У судовому засіданні підсудний вину в скоєнні злочину визнав повністю, пояснивши, що він з дружиною у липні 2000 року, згідно рішення Снігурівського районного суда усиновили ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. Спочатку відносини із сином були нормальні, але з весни 2006 року, коли дізнався, що він є прийомний син, відносини в родині зіпсувались. Почав тікати з дому, дебоширити, перестав слухатись. Дружина водила та зустрічала сина із школи, якщо вона не встигала його зустріти, то він мог кудись піти і пізно вночі повернутися додому. Дізнавшись що син погано навчається і можливо буде залишений на наступний рік, перевів до іншої школи. На шкільних канікулах вирішив із сином підігнати пропущений матеріал, та наказав що потрібно вивчити та знати, але він сам нічого не робив, просто проігнорував.

09 січня 2007 року близько 17 години, прийшов із роботи, син бігав по подвір'ю та намагався піймати та прив'язати собаку, бачив на голові подряпини та кров, замазав зеленкою, обличчя було припухле. Після цього дізнався що син не виконав завдання з математики, витягнув із брюк шкіряний ремінь та близько 10 разів, може трохи більше, вдарив по різним частинам тіла, влучав по спині та сідницях.

Підсудний завив клопотання про слухання справи без дослідження доказів, яке судом, відповідно до ст.299 КПК України задоволено.

Суд кваліфікує дії підсудного за ст.125ч.1 КК України як умисне завдання легкого тілесного ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує на характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який віднесено до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності,  за місцем

2

проживання характеризуються позитивно, щиро покаявся     з та визнав вину. Обтяжуючу вину обставину - вчинення злочину щодо малолітньої дитини. Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.І КК України та призначити покарання у вигляді громадських робіт на строк-вісімдесят годин.

Міру запобіжного заходу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речовий доказ -ремінь шкіряний (а.с.57), вважати повернутий власнику.

На вирок може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через місцевий суд протягом 15-діб з моменту проголошення.

Головуючий