Справа № 2-4210/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18.10.2010 р.                                       Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:  головуючого – судді Бойко В.М.,

                 при секретарі  Паруліте Ю.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова про поновлення на роботі,  визнання звільнення таким, що відбулося з порушенням законодавства, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд -

ВСТАНОВИВ:

    До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова про поновлення на роботі,  визнання звільнення таким, що відбулося з порушенням законодавства, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1987 року позивач працював асистентом, а останні два роки працював старшим лаборантом у Вінницькому національному медичному університету ім. М.І.Пирогова, свої обов’язки виконував сумлінно.

    Наказом №147 від 26.04.2010 року, його було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України, де головною причиною звільнення було встановлення інвалідності 2 групи загального захворювання.

    Звільнення вважає, незаконним, так як свої посадові обов’язки він повністю виконував і дана робота на посаді старшого лаборанта не протипоказана йому за станом здоров’я згідно висновку МСЕК (медико-соціальної експертної комісії).

            В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити.

             Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав письмове заперечення.

            Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    ОСОБА_1 з 1987 року працював асистентом, а останні два роки працював старшим лаборантом у Вінницькому національному медичному університету ім. М.І.Пирогова. Наказом  №147 від 26.04.2010 року, його було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я. /а.с.5/

            Як пояснив представник відповідача що, дійсно ОСОБА_1 після закінчення у 1980 році Вінницького державного медичного інституту ім.. М.І. Пирогова і отримання спеціальності «лікувальна справа» працював у закладах охорони здоров’я, а з 03.09.1987 року по березень 2008 року займав посаду асистента кафедри патофізіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова .

    12.03.2008 року наказом №78 від 03.03.2008 року позивач був звільнений з займаної посади у зв’язку з виходом на пенсію. Наказом №95 від 14.03.2008 року ОСОБА_1 був зарахований на посаду старшого лаборанта кафедри патофізіології університету.

    Працюючи в університеті, останні роки позивач хворіє, не однократно та тривалий час проходить курс лікування в обласній психоневрологічній лікарні ім.. академіка Ющенка, а в січні 2008 року обласною медико-соціальної експертної комісії йому встановлена друга група інвалідності безстроково. Завідувач кафедри патофізіології університету неодноразово зверталась до адміністрації університету з питанням неадекватної поведінки ОСОБА_1, який не виконує своїх функціональних обов’язків, поводить себе неадекватно, на зауваження не реагує, постійно після закінчення занять підбирає залишки їжі, порожні пляшки, різне сміття, допускає агресивну поведінку до оточуючих, створює нездорову атмосферу в колективі і за станом здоров’я не може виконувати обов’язки старшого лаборанта. Данні факти в судовому засіданні позивач не заперечував.

    Під час перебування позивача на лікуванні, в черговий раз, обласній психоневрологічній лікарні ім..академіка Ющенка, лікувально-консультативна комісія 11.02.2010 року дала заключення, що ОСОБА_1 не рекомендована робота в навчальному закладі. Первинна профспілкова організація співробітників Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова на своєму засіданні 03.04.2010 року дала згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я./а.с.15,16/.  

             Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір розривається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаної посади за станом здоров’я, які перешкоджають продовження даної роботи.

 Таким чином, оскільки позивач при звільненні дотримався норми закону щодо звільнення позивача, тому суд вважає що позов задоволенню не підлягає.

              На підставі викладеного, та керуючись ч. 2 ст. 40,  КЗпП України,  ст.ст. 3, 11, 15, 60, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    В задоволені позову ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова про поновлення на роботі,  визнання звільнення таким, що відбулося з порушенням законодавства, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: