КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-7600/08 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Грищенко Т.М.,
суддів - Шурко О.І., Лічевецького І.О.,
при секретарі - Загродському В.М.
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про зобов’язання поновити на обліку черговості оплати компенсації за втрачене нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов’язання поновити на обліку черговості оплати компенсації за втрачене нерухоме майно.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Судом було встановлено, що позивачка отримала у спадщину домоволодіння АДРЕСА_1, яке відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.05.2005 року, технічним паспортом.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закону), населення, яке проживає на території безумовного (обов’язкового) відселення підлягає обов'язковому відселенню. Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про подальше проживання на цій території чи відселення. Право на самостійне переселення мають сім'ї, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за умови, що вони за медичними показниками, які визначаються МОЗ України, проживати в цій зоні не можуть. Громадяни, які відселяються або самостійно переселяються користуються компенсаціями передбаченими цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.35 вказаного Закону компенсацію, передбачену ст.4 цього Закону, у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, мають право отримати громадяни, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно ї жилі, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), яке не може бути перевезено із зазначених територій.
Судом встановлено, що позивач отримала у спадщину будинок в с.Радовель. Олевського району 23.05.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, а сама з 1.02.1497 року проживає в м.Обухів, Київської області, що підтверджується паспортом, довідкою №9060 від 29.12.2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що вказане домоволодіння позивач здала на баланс сільської ради, що підтверджується копією акта .
Однією з підстав відмови відповідача в постановці на чергу є лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06,2006 року Х°363/0Л 5-06/20, відповідно до якого тільки ті спадкоємці мають право на отримання компенсації за втрачене майно, спадкодавці яких за життя набули статус переселенців (отримали направлення на переселення).
Відповідно до ст.ст.24,50 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а тому, суд прийшов до висновку, що відмовляючи позивачу в постановці на чергу для отримання компенсації, відповідач обтяжує його становище й примушує використовувати належне позивачу на праві власності майно в небезпечних для здоров'я умовах відносно постійного місця проживання, так як позивач проживає на території зони посиленого радіологічного контролю де діє менш суворий правовий режим ніж в зоні безумовного (обов’язкового) відселення де проживання та використання майна взагалі заборонене.
Крім того, стаття 35 Закону не містить будь-яких обмежень або посилань на наявність у спадкодавця направлення на переселення або отримання у спадщину майна лише переселенця, як підставу для виплат компенсації спадкоємцю. Відсутні зазначені посилання і в Положенні про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою КМ України № 755 від 15.07.97. Пунктом 5 вказаного Положення єдиною підставою для отримання спадкоємцем компенсації визначено знаходження нерухомого майна на території зони радіоактивного забруднення. В переліку документів, які подаються спадкоємцем і органу виконавчої влади, відсутнє направлення на переселення на ім'я спадкодавця (п.6 Положення). Вартість нерухомого майна, яке знаходиться на території зони безумовного(обов’язкового) відселення визначається бюро технічної інвентаризації в зонах гарантованого добровільного відділення та посиленого радіологічного контролю визначається експертами з оцінки ринкової вартості і не може бути більшою за вартість визначеної бюро технічної інвентаризації (п.1,2 Положення). Згідно заключення експертизи вартість домоволодіння становить 45096грн.
Статтею 62 Закону надано право визначати порядок застосування Закону лише Кабінету Міністрів України, а Міністерству праці та соціальної політики України таке право не надано.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р.- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Грищенко Т.М.
Судді: Шурко О.І.
Лічевецький І.О.
Повний текст виготовлено 15 листопада 2010 року.