КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-3870/09/2370                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Кульчицький В.М.

Суддя-доповідач:  Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

           головуючого судді             - Грищенко Т.М.,

         суддів                                  - Шурко О.І., Лічевецького І.О.,

         при  секретарі                     - Загродському В.М.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь у справі у відповідності до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Катеринопільського районного центру зайнятості на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 р. у справі за адміністративним позовом прокурора Катеринопільськогорайону Черкаської області в інтересах Катеринопільського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про визнання недійсним акту  перевірки та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

        В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним акту перевірки та скасування рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що відповідно до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.

Згідно п. «б»п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-ХІІ від 01.03.1991 року, до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих Індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до п. 3 цієї статті Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до Катеринопільського районного центру зайнятості в пошуках роботи у зв'язку з чим, 13.04.2006 року йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги. В заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

В період перебування на обліку в державній службі зайнятості з 13.04.2006 року відповідачу виплачено 4 217 грн. 10 коп.

Наказом від 08.02.2007р. №НТ 070208 припинено виплату допомоги по безробіттю в зв'язку з закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п. 1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно даних Державного реєстратора від 08.01.2009р. №1 відповідач перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з моменту реєстрації 18.12.2003р. у стані діючого підприємця.

Наказом №17 від 19.02.2009р. Катеринопільським районним центром зайнятості відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» запропоновано ОСОБА_2 повернути кошти виплачені як допомога по безробіттю протягом 10 днів з моменту отримання вказаного наказу, який повинен бути направлений на протязі двох днів відповідачу.

Поштовим повідомленням від 19.02.2009р. №298 наказ Катеринопільського районного центру зайнятості №17 від 19.02.2009р. направлений відповідачеві та отриманий останнім 26.02.2009р., а також відповідач був ознайомлений з вказаним наказом 26.02.2009р. під розпис.

На запит суду №2248/2а-3870/09/2370 від 19.08.2008р. Катеринопільська районна державна адміністрація листом №04.09.2009р.№02-23/1047 повідомила про те, що державний реєстратор не може підтвердити чи заперечити факт звернення ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності внаслідок того, що посада державного реєстратора введена з 01.07.2005р., 27.04.2007р.

Статтею 11 Закону України «Про підприємництво»від 07.02.1991р. №698-ХІІ, який був чинний на час припинення підприємницької діяльності відповідача, діяльність підприємця припиняється з власної ініціативи підприємця.

Пунктом п. 37 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі наступних документів:

1)          особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством;

2)          довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку;

3)          довідки установ банків про закриття рахунків;

4)          довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів;

5)           оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

Суд дійшов помилкового висновку, що відповідачем були вчинені всі необхідні юридично значимі дії для припинення ним підприємницької діяльності, оскільки судом було встановлено, що з метою скасування державної реєстрації відповідача як суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, останнім було надано довідку ДПІ у Катеринопільському р-ні Звенигородської ОДПІ від 22.01.2004р про зняття з обліку платника податків та свідоцтво про державну реєстрацію від 18.12.2003р №150, яке в період з 22.01.2004р по 27.04.2007р знаходилось в Катеринопільській РДА.

Довідку ж про відсутність звернення відповідача про отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів, видано Катеринопільським РВУМВС лише 11.08.2009р., тобто вже після відкриття провадження в адміністративній справі.

Отже з визначених в п.37 Положення п’яти документів, відповідачем подано лише два.

Суд не взяв до уваги, що відповідачем не було подано всіх документів, необхідних для скасування підприємницької діяльності передбачених законодавством, діючим на той час.

Відповідно до ст..71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. №755 –IV, який набрав чинності з 01.07.2004р. передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.18 Закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Натомість, судом першої інстанції не взято до уваги при винесенні рішення, що витяг з ЄДР серія АГ№873544, за яким, станом на 10.08.2009р, датою державної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця є 18.12.2003р. Стан фізичної особи-підприємця –зареєстровано. Запис про реєстрацію припинення підприємницької діяльності в ЄДР – відсутній.

На думку колегії суддів, внаслідок відсутності всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів, поданих сторонами по справі, судом не було надано належної їм оцінки, що в свою чергу стало причиною помилкового висновку про те, що відповідач станом на 13.04.2006р не відносився до категорії зайнятого населення і порушень п.п. 2,3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»при поданні заяви на отримання статусу безробітного не допустив.

Таким чином, висновок суду першої інстанції спростовується вищевикладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв’язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -      

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Катеринопільського районного центру зайнятості –задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 р.–скасувати та постановити нову постанову про задоволення позову: стягнути з ОСОБА_2 отримані державні кошти як допомогу по безробіттю в сумі 4 217,10 на користь Катеринопільського районного центру зайнятості на рахунок № 37172002000552 УДК в Черкаській області МФО 854018 код ЄДРПОУ 21368419.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                 Головуючий суддя:                                                         Грищенко Т.М.

                   Судді:                                                                                 Шурко О.І.

                                                                                                                  Лічевецький І.О.

Повний текст виготовлено 15 листопада 2010 року.