КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-14138/09/0670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Хаюк С.М.  

Суддя-доповідач:  Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

           головуючого судді             - Грищенко Т.М.,

         суддів                                  - Шурко О.І., Лічевецького І.О.,

         при  секретарі                     - Загродському В.М.

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про зобов’язання поставити на чергу для отримання компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов’язання поставити на чергу для отримання компенсації

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без  змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.

          Судом встановлено, що позивач мав у власності домоволодіння АДРЕСА_1, яке відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.03.2008 року, технічним паспортом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. мас право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про подальше проживання на цій території чи відселення.

Позивач здав належне йому домоволодіння на баланс сільської ради 09.04.2008року і згідно направлення від 9.11.2007 року переселився з с.Михайлівка, Олевського району переїхавши в с.Чорноморське, Голопристанського району, Херсонської області, де і проживає, що підтверджується актом прийому будинку на баланс сільської ради від 9.04.2008 року та копіями паспорта, довідкою Чорноморської сільської ради.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи містять докази факту втрати позивачем домоволодіння внаслідок Чорнобильської катастрофи, а позивач, як переселенець позбавлений можливості скористатись належним йому нерухомим майном.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 160, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області –залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                 Головуючий суддя:                                                         Грищенко Т.М.

                   Судді:                                                                                 Шурко О.І.

                                                                                                                  Лічевецький І.О.

Повний текст ухвали виготовлено 15 листопада 2010 року.