АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-8989/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Курач І.В.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С,
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від
29 вересня 2010 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Також звернулась з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належне відповідачу рухоме і нерухоме майно.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 вересня 2010 року заява про забезпечення позову задоволена.
Накладено арешт на майно, що належить відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності , а саме:
- на квартиру АДРЕСА_1
- земельну ділянку № 28 із присадибним будинком, розташовану в садово-городницькому товаристві «Орбіта», АДРЕСА_2
- земельну ділянку № 129 із присадибним будинком, розташовану в садово-городницькому товаристві «Орбіта», АДРЕСА_2
- автомобіль марки «SKODA SUPERB», державний номер НОМЕР_1;
- автомобіль марки «SKODA SUPERB», державний номер НОМЕР_2;
- майно, яке знаходиться за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідна заява позивачки обґрунтована, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Судом встановлено, що позивачка пред’явила позовні вимоги до ОСОБА_3
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позивачкою заявлено позов про стягнення боргу за договором позики.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлене тільки у відповідності до заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разу необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб (ст. 152 ЦПК України).
Судом першої інстанції вжиті заходи щодо забезпечення позову згідно з видами, передбаченими ст. 152 ЦПК України. Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
ОСОБА_3 посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт відчуження належного йому майна.
Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову не вимагається встановлення фактів відчуження належного боржнику майна.
Апелянт посилається на те, що у справі відсутні докази, які б свідчили про те, що все майно, на яке накладено арешт, належить йому.
Разом з тим, це твердження ОСОБА_3 спростовується наявними у справі доказами, наданими заявницею ОСОБА_4 при зверненні з заявою про забезпечення позову, які були взяті до уваги судом при вирішенні питання про забезпечення позову.
Не спростовуючи факту належності йому на праві власності двох автомобілів та квартири, апелянт посилається на те, що їх ринкова вартість перевищує суму позовних вимог на 15 428 грн.61 коп., тобто, заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позивачкою вимогами.
Разом з тим, цей довід апелянта не може бути прийнятий до уваги з огляду на те, що ціна позову з урахуванням суми боргу, інфляції та відсотків за користування грошима складає 234 971 грн. 39 коп. Крім того, ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів, які б свідчили про ринкову вартість належних йому транспортних засобів та квартири.
Не можуть бути прийняті до уваги також твердження апелянта про те, що на земельних ділянках, на які судом накладено арешт, відсутні присадибні будинки, оскільки ним не надано будь-яких доказів на спростування цього факту.
За таких обставин слід прийти висновку, що в даному випадку суд не допустив будь-яких порушень процесуальних норм.
Судом першої інстанції взято до уваги інтереси позивачки та відповідача. Обраним видом забезпечення позову не обмежено відповідача в можливості користуватися майном та отримувати від цього користування доходи.
При цьому арешт не позбавляє відповідача права власності на належне йому рухоме та нерухоме майно.
Все це, в свою чергу, також давало підстави суду першої інстанції припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, судом враховується можливість невиконання умов договору, що призведе до звернення стягнення на належне відповідачеві майно і, в свою чергу, невиконання рішення суду в майбутньому.
Все зазначене дало підстави дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Тому на спірне майно, зазначене позивачем, яке перебуває у власності відповідача, необхідно було накласти арешт.
У зв’язку з цим, суд дійшов висновку, що в заяві про забезпечення позову позивачем зазначено достатньо підстав вважати про можливість утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
За таких обставин судова колегія приходить висновку, що суд мав право забезпечити позов шляхом вжиття відповідних заходів і підстав для скасування ухвали Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 вересня 2010 року про забезпечення позову у вказаній справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307,312,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 вересня 2010 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
судді: