2-а-3245/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року  Суддя Ленінського районного суду  м. Донецька Принцевська Н.М., розглянувши у порядку  письмового  провадження  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька  про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському  районі м.Донецька про неправомірні дії державного органу про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що він має посвідчення особи 1 категорії, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Серія НОМЕР_1, Серія НОМЕР_2 та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, згідно зі ст.ст.49-50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але отримав відмову в перерахунку. Вважає, що дії управління несуть неправомірний характер. Просив суд  визнати неправомірними дії відповідача у відмові у перерахунку пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 01.01.2005р. по 31.10.2006р., як інваліду 3групи відповідно до  ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судове засідання позивач не з»явився, надав заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Справу просив розглянути у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав до суду заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, справу розглянути у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням ЧАЄС,  є інвалідом 3групи згідно довідки МСЕК серії  Дон -04 № 016030р.  Вказані факти сторонами не заперечуються.

Згідно ст. 50 Конституції України кожен право має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних  категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ст. 54 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження) проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія з інвалідності третьої групи не повинна бути нижчою шести мінімальних пенсій за віком, а для другої групи не повинна бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 1 ст. 33 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 111-й групі інвалідності – 6-ти мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст. 50 вказаного Закону, таким інвалідам 111 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Цим же Законом визначено, що порядок обчислення вказаних пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 «Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено новий порядок, при цьому в ньому продубльовані вказані положення Закону стосовно того, що розмір пенсії для інвалідів 111 групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

            Згідно ч. З ст. 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Положення ч.3 ст.28 Закону України   «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 1058-ІV, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Відтак, суд вважає, що починаючи з 01 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсії з дня встановлення нового розміру мінімальної пенсії за віком незалежно від звернення пенсіонера.

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з встановлених розмірів.

Крім того, суд приймає до уваги, що стаття 50 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком для інвалідів 3групи.

З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.02 р., зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 №894, з 01.09.2004 року.

Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком  держави. Згідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускаються звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України.

Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи ?роніна проти України", справи ?ечко проти України".                  

Нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що розмір основної - державної пенсій для інвалідів 3-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон України №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 Закону України № 2017 від 05.10.2000р., основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум , на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 зазначеного Закону основні    державні    соціальні гарантії   встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести такий перерахунок із розрахунку шести  прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2005р. по 31.10.2006р.

Як встановлено судом, позивач  у серпні 2010 р. звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії. Тобто позивачем не пропущено строк. А відповідно до ч.2 ст. 87 Закон України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України ?ро державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

На підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993, ст.ст.49-50,ч.4 ст.54,  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-2, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України , суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі    м.Донецька – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, щодо відмови в перерахунку  та виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2005р. по 31.10.2006р.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести  прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2005р. по 31.10.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення постанови, апеляційної скарги.

Суддя: