Справа № 2 – 2387/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Дурасової Ю.В.

при секретарі – Крутій Ю.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу                          за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2                   про стягнення боргу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2                             про повернення боргу і в обґрунтування якого вказав, що згідно розписки складеної 01.12.2009 року відповідачем по справі ОСОБА_2 за підписами свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідач взяв у нього в борг 4000грн., які зобов’язався повернути до 15 січня 2010 року.

В зазначений у розписці термін відповідач йому гроші не повернув. Після збігання терміну повернення боргу відповідно до розписки даної відповідачем, він неодноразово попереджав відповідача про дане ним зобов’язання повернути гроші в обумовлений термін, але з реакції відповідача на попередження, йому стало зрозуміло, що він повертати йому гроші не збирається. Тому дані обставини змушують його звернутися до суду з вимогами про стягнення боргу, згідно                               розписки відповідача, в судовому порядку.

Для складання даного позову йому довелося звернутися за правовою допомогою                                  до Саксаганської районної консультації м. Кривого Рогу, за послугу по складанню позову він сплатив 200грн., тому вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому дану суму. Три відсотки річних                    від простроченого терміну повернення боргу та вирахування встановленого індексу інфляції, він має намір стягнути з відповідача в процесі розгляду справи з огляду на позицію відповідача відносно його позовних вимог. Таким чином, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг в сумі 4000грн., витрати по справі, а саме: 51грн. – судовий збір; 120грн. – ІТЗ розгляду справи та витрати на правову допомогу в сумі 200грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав згоду на допит його  в якості свідка, суду пояснив, що з відповідачем по справі він проживав в одному будинку. 01.12.2009 року відповідач звернувся до нього, щоб позичити у нього гроші. Він позичив гроші відповідачу                   під розписку, яка була написана в присутності свідків. На даний час, відповідач кошти не повертає.                  Не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Позивач                    не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, тому суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні приведений до присяги, суду показав, що позивач                вже три роки є його товаришем. Відповідача він бачив один раз, коли той писав розписку та брав гроші                   в борг. Це було 01.12.2009 року, позивач попросив його бути присутнім під час передачі коштів                   під розписку. Позивач його попередив про це за день до події. Він бачив особисто, яка передавалася сума. Відповідач просив кошти, так як у нього були якісь проблеми.

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

У судовому засіданні встановлено, що 01 грудня 2009 року відповідач ОСОБА_2 взяв у позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 4000грн.                     та зобов’язався повернути позивачу вказану грошову суму до 15 січня 2010 року. На неодноразові вимоги позивача у добровільному порядку повернути йому борг, відповідач ОСОБА_2 не реагує.

На теперішній час відповідач ОСОБА_2 не повернув взяті у позивача ОСОБА_1 гроші              в борг. Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1, який одночасно був допитаний в якості свідка, розпискою про грошове зобов’язання.

Суд вважає, що встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини,                 які регулюються вимогами ЦК України.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка позичальника, яка посвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошові суми, є підтвердженням укладення договору позики, тобто підтвердженням досягнення згоди між його сторонами по всіх істотних умовах договору позики. Таким чином, на підставі цієї правової норми між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 фактично був укладений договір позики, оскільки у позивача в наявності мається відповідна розписка, яка по своїй правовій природі є договором позики та підтверджує передачу позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 4000грн.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний виплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний виплатити суму боргу.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У судовому засіданні встановлено, що укладаючи договір позики, відповідач прийняв на себе зобов'язання про повернення позивачу грошової суми у розмірі 4000грн.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з правовою допомогою                в розмірі 200грн., суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню на таких підставах.

Частина 2 ст. 59 Конституції України визначає, що для надання правової допомоги при вирішенні справ в судах та інших державних органах діє адвокатура. Однак правову допомогу учасникам  судового процесу можуть надавати також інші спеціалісти в галузі права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 79 ЦПК України, видами судових витрат є судовий збір та витрати, пов’язані                      з розглядом справи. В силу ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат пов’язаних з розглядом справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи. Відповідно до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6                              не укладався договір про надання правової допомоги, позивачем сплачено адвокату вартість послуги              в сумі 200грн. за складання позовної заяви. Крім того, позивач ОСОБА_1, заяву про залучення                        у справу адвоката ОСОБА_6, як особу, що надає правову допомогу не надавав.

Відповідно до затверджених Постановою КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Граничних розмірів компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати на оплату правової допомоги компенсуються з урахуванням часу роботи особи, яка надає правову допомогу. При цьому, суд враховує, що процесуальний статус особи яка надає правову допомогу, передбачений ст. 56 ЦПК України, не збігається з правовим статусом представника сторони, тому участь ОСОБА_6 в судових засіданнях, як представника позивача за своєю суттю не є наданням правової допомоги.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Тому суд не вбачає можливості задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 200грн.  

Таким чином, суд, вважає за можливе, стягнути з відповідача основний борг за договором позики, який складає 4000грн., а у позовних вимогах про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 200грн. – відмовити.

Позивач обґрунтовано, в силу ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Також, з відповідача, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 51грн., а на підставі ст. 81 ЦПК України витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 610-612, 623, 625, 1047-1050 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 81, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг                    в сумі 4000грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                         Ю.В. Дурасова