КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

?10 ” червня     2010 року                                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

                в складі: головуючого – судді Заїки В. М.

                суддів: Ніколової Б. Ю., Костенка А.М.

     при секретарі: Гриньовій А. М.

     з участю: учасників процесу

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1710 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі на постанову Дунаєвецького районного суду від 06 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про стягнення невиплаченої щомісячної надбавки до пенсії, як дітям війни.

            Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

    В березні 2010 року  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звернулися в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі , в якому просять зобов'язати провести нарахування та виплату надбавки до пенсії як дітям війни у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а ОСОБА_8 та ОСОБА_14 просять провести нарахування та виплату надбавки до пенсії як дітям війни у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009року.  Обґрунтовуючи свої вимоги зазначали, що на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вони є дітьми війни і мають право на доплату до пенсії у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яку відповідач в порушення вимог зазначеного Закону не виплачував.

____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Шклярук В. М.                          Справа № 22ц-1710

    Доповідач – Заїка В. М.                                                        Категорія № 57

           Постановою Дунаєвецького районного суду від 6 квітня 2010 року позов задоволено частково.

            Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі здійснити нарахування та щомісячну виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Г., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Підвищення до пенсії в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, а ОСОБА_8 та ОСОБА_16 починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009року включно відповідно до ст.28 Закону України „Про загальноообов’язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням виплачених сум.

            В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову позивачам. Посилається на порушення норм матеріального права. Зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальноообов’язкове державне пенсійне страхування” , відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч.3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Законами України на відповідні роки не передбачалися видатки на виплату підвищення дітям війни  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а п.п.9, 10 Положення „Про Пенсійний Фонд України” визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів.

           Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.          

          Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

           Встановлено, що позивачі є громадянами України, яким  на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV він має статус дитини війни.

    Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію вказаної норми, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.

    Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року   № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.

    З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.

    Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до цього часу особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачам підвищення до пенсії у належних розмірах за період з 22 травня 2008 року до 30 вересня 2009 року включно.

    Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.

           Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

    Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.

    Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.

    На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

    В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

           Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

           Постанова суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів    

ухвалила:

           Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі відхилити.

           Постанову Дунаєвецького районного суду від 06 квітня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                     Головуючий: /підпис/                            Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду                                    В. М. Заїка