Справа 2-а-13336/07
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16жовтня 2007 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Гонтарука В.М.
при секретарі Буряк Л.А.
за участю:
представника позивачаЧерепахи Т.П.
представника відповідача Гвардія М.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд –
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2089,29 грн. та пені в сумі 84,42 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить одне робоче місце. Відповідно до звіту про зайнятість інвалідів за 2006 р. відповідачем не було створено робоче місце для інваліда, чим самим не забезпечив працевлаштування інвалідів в тій кількості, що передбачено Законом.
В разі не виконання відповідачем вищевказаних положень Закону, відповідач повинен був самостійно нарахувати і сплатити Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 2007 р. кошти, у розмірі середньої річної зарплати за 2006 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Вказані обставина, тобто несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що було і здійснено позивачем.
Суми адміністративно - господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Позивачем на адресу Відповідача надіслано повідомлення від 11.06.2007 №01-08/56 про порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені станом на 11.06.2007р. Відповіді від відповідача чи певного реагування, тобто оплати сум зазначених в повідомленні, не отримано Вінницьким відділенням Фонду соціального захисту інвалідів станом 29.08.2007р.
Порушення Відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Враховуючи те, що у добровільному порядку відповідач адміністративно-господарські санкцій та пені не сплатив, борг, підлягає стягненню у судовому порядку.
Відповідно до ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з 16.04.2007 р. Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів має право звернутись до адміністративного суду щодо стягнення адміністративно-господарської санкції.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задоволити, обґрунтовуючи свої вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечувала. В обґрунтування заявленого суду пояснила, що господарство протягом 2006 року надало в районний центр зайнятості інформацію про створення робочого місця для працевлаштування інвалідів по вакансії робітника на низько кваліфікованих сільськогосподарських роботах та про вільні робочі місця та вакантні посади.
Однак, протягом 2006 року ніхто із інвалідів як по направленню із центру зайнятості, так і самостійно не звертався до СВК «Нива» с. Митки відносно працевлаштування. Із місцевих жителів не знайшлося бажаючих працювати по вказаній вакансії.
Крім того, відповідачем зазначено, що СВК «Нива» збиткове по фінансових результатах за 2006 рік і немає можливості перерахувати у фонд соціального захисту інвалідів вказану суму внесків..
На підставі вищенаведеного, відповідач просив рішення прийняти згідно чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши сторони, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», із змінами внесеними станом на 03.05.2007 р., для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Згідно рядка 02 Звіту Форми 10 ПІ чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється відповідно до п.3 Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Держкомстату України від 28.09.2005 року № 286 та Інструкції щодо заповнення форми ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою Наказом Мінпраці України від 10.02.2007року №42, шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Відповідно до вищевказаних норм, відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів 1 робоче місце.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» від 03.05.1995 року №314, на підприємства покладено обов’язок розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В силу п. 3 вищевказаної Постанови КМУ, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представника МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався тільки до місцевого органу зайнятості населення.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач не виконав вимоги вищевказаних Закону та Постанови КМУ, а саме: не було вжито відповідачем заходи із створення робочих місць для інвалідів, не звертався до відділення Фонду соціального захисту інвалідів з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, не звертався до місцевого управління праці та соціального захисту населення, тобто виконав свій обов’язок по створенню робочих місць для інвалідів частково.
Відповідно до ст.20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
В силу частини 3 ст.20 вищевказаного Закону встановлено, що сплата штрафних санкцій проводиться за рахунок прибутку, який залишається після сплати всіх податків і зборів в розпорядженні підприємства.
Відповідно до ч.4 ст.20 цього Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, і т.д. самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ст.19 цього Закону, тобто невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно розрахунку заборгованості по платежу, строк сплати платежу відповідачем адміністративно - господарських санкцій закінчився 15.04.2007 р.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно п.3.5. Наказу Мінпраці від 15.05.2007 р. №223, у випадку коли строк сплати збігається з вихідним днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного дня, а пеня нараховується починаючи з другого робочого дня після вихідного дня. Таким чином, відділення Фонду соціального захисту інвалідів отримав право нарахувати пеню з 17.04.2007 р.
Оскільки, відповідач до 15 квітня 2007 р. не сплатив Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів коштів у розмірі середньої річної зарплати за 2006 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, що складає 2089,29 грн., йому нарахована пеня у розмірі 84,42 грн.
Судом встановлено, що у добровільному порядку Відповідач адміністративно-господарські санкцій та пені не сплатив.
Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2002 року №1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року №1602, є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства та підпорядковується йому. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум адміністративно - господарських санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на виконання своїх повноважень, Фонд звернувся до суду щодо стягнення вказаних коштів.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
За тих обставин, що відповідач виконав свій обов’язок по створенню робочих місць для інвалідів частково, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.
Виходячи з положень ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 136, 158, 163, 167, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовільнити.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівадміністративно-господарських санкцій в сумі 2089,29 грн. та пені в сумі 84,42 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: