Справа № 2-  672  

2010 року

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» листопада 2010 року                     Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі:

головуючого – судді Прищепа А.В.

при секретарі – Тукмачовє С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу по грошовому зобов’язанню.  

Вимоги мотивовані тим, що станом на 15.10.2009 року відповідач отримала від позивача грошові кошти на загальну суму 6 150 гривень, про що свідчить розписка відповідача про отримання вказаної грошової суми. Умови розписки відповідач не виконує, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення суми боргу по грошовому зобов’язанню.  

Загальна сума боргу становить 6 150 гривень.

В судове засідання позивач не з’явився, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не повідомила. Про день та час розгляду справи була повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.  

Крім того, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справі, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.          

Заслухавши позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.    

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 15.10.2009 року  відповідач отримала від позивача суму у загальному розмірі 6 150 гривень, зобов’язавшись повернути вказану суму позивачу 20.12.2009 року.

В підтвердження факту сплати грошей за договором відповідач надав позивачеві власноруч написану розписку, але до теперішнього часу борг позивачу не повернутий.

Відповідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальнику) грошові кошти, а останній зобов'язаний повернути в зазначений термін таку ж суму грошових коштів яка була їм одержана у власність. При цьому договір позики є реальним договором, оскільки відповідно до п.2 цієї статі він вважається укладеним тільки з моменту реальної передачі грошей.  

На підставі укладеного договору між сторонами виникли грошові зобов’язання.  

Цивільним законодавством встановлені загальні умови виконання зобов’язань, відповідно до яких: зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умовам договору і вимогам закону (ст. 526 ЦК України); якщо в зобов’язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України);  не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлене в договорі або законі (ст. 525 ЦК України).

Отже ухилення відповідача від виконання прийнятих на себе за договором позики зобов’язань не відповідає вимогам закону. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення суми боргу за договором позики у сумі 6150 гривень обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з чим вказана сума боргу підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача.

Більш того, відповідно до ст. 625 ЦК України, - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки між сторонами не передбачалися особливі умови і порядок настання відповідальності за невиконання відповідачем зобов’язання, то у даному випадку слід застосувати заходи відповідальності, передбачені законом.

Відповідно зі статтею 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем були сплачені судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 181,50  грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 181,50 гривень.

Доказів, на підставі яких можливо було спростувати усі наведені висновки суду не надано.

На підставі висловленого та керуючись статтями 525, 526, 533, 611, 625,1046,1049 ЦК України,  ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі  6150 (шість тисяч сто п’ятдесят) гривень.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані зі сплатою судового збору та витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи Алуштинським міським судом у розмірі  181 (сто вісімдесят одну) гривню 50 копійок

          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку,  встановленого ЦПК України.  

    СУДДЯ –