У х в а л а

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1

                                    в с т а н о в и л а :

         вироком Торезського міського суду Донецької області від 10 березня 2006 року

                                  ОСОБА_1,

                                ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                  не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами три роки.

         Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

         У решті цей вирок залишено без зміни.

         ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 28 серпня 2004 року близько 18 год. 15 хв., керуючи автомобілем ЗІЛ-НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3., рухався зі сторони вул. Технікумовської в напрямку перехрестя вул. Менжинського м. Тореза Донецької області. Порушуючи п.п. 1.7, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, не дотримався безпечного інтервалу, вчинив наїзд заднім правим колесом на велосипедиста ОСОБА_4., внаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

         У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення без зміни вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1. На його думку, апеляційний суд безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України.     

         У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 також просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки на його думку, суд апеляційної інстанції необґрунтовано звільнив ОСОБА_1. від відбування покарання.

        Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 який просив касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни; думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання, а касаційну скаргу потерпілого просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають частковому задоволенню.

                Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілого не оспорюються.

Кваліфікація дій ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною і також не оспорюються.

                Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, змінюючи вирок Торезьського    міського суду Донецької області від 10 березня 2006 року, яким ОСОБА_1 був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, не зазначив в ухвалі  від відбування якого саме покарання він його звільнив.

Разом з тим, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням, суд, відповідно до ст. 77 КК України, може призначити додаткові покарання, зокрема, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Додаткові покарання виконуються реально, про що суд зазначає у резолютивній частині вироку.

         За таких обставин, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

         Що стосується призначеного засудженому основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то колегія суддів не погоджується з доводами прокурора та потерпілого про його м'якість, оскільки апеляційний суд призначив його відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи, пом'якшуючих обставин по справі, а саме те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, розкаявся у вчиненому злочині, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду.

         Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути зазначені порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального закону.

      Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

         касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому  додаткового покарання скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.

судді:

     Присяжнюк Т.І.             Коротких О.А.          Косарєв В.І.