Справа № 11- 529/10                                                    Головуючий у 1 інстанції Артиш Я.Д.

ч.2 ст. 368  КК України                                                Доповідач  Хлапук Л.І.                                            

У  Х  В А  Л  А

і м е н е м   У к р а ї н  и

м. Луцьк                                                  16 листопада 2010 року

Колегія суддів судової палат апеляційного суду Волинської області в складі:  

    головуючого – судді Хлапук Л.І.,

    суддів Матвієнко Н.В., Матата О.В.,

    з участю прокурора  Приймачка В.В.,

    виправданого ОСОБА_1,

    захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, на вирок Володимир-Волинського міського суду від 31 серпня 2010 року, яким

 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Євпаторія АР Крим, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого,  

- виправдано ч. 2 ст. 368 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.  

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд скасовано.  

Арешт, накладений на автомобіль "NISSAN ALMERA", 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 - скасовано.  

Вироком вирішено долю речових доказів.

Судові витрати прийнято на рахунок держави.

ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, працюючи  старшим  інспектором ДПС групи дорожньо-патрульної служби ВДАІ та автомобільно-технічної інспекції ВДАІ УМВС України у Волинській області,  будучи службовою особою, з використанням свого службового становища, шляхом вимагання, 10 листопада 2008 року в м. Нововолинську Волинської області отримав від ОСОБА_3 через ОСОБА_4 хабар в сумі 100 грн. та 120 доларів США, що по курсу НБУ дорівнювало 695 грн. 81 коп. за повернення знятих працівниками ДАІ  номерних знаків з автомашини ОСОБА_3 "Опель Аскона".

Вироком Володимир-Волинського  міського  суду від 31 серпня 2010 року   ОСОБА_1 було виправдано за ч. 2 ст. 368 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину. Як на підставу виправдання суд послався на те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, одержаних незаконним шляхом, а можливість зібрати додаткові докази вичерпана.

В своїй апеляції на даний вирок  прокурор, який брав участь у розгляді справи, вказує на незаконність виправдання, неповноту судового розгляду та на  невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.  

Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Виправданий ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_2 в своєму запереченні на апеляцію роблять аналіз доказів по справі, вказуючи про зібрання частини них з порушенням закону, через що вони не мають доказової сили. Вважають вирок вірним та справедливим. Просять відхилити апеляцію.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та виклав доводи апеляції і заперечення на неї, прокурора, що підтримав апеляцію, виправданого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечили проти неї,   дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.  

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на доказах, розглянутих в судовому засіданні. При цьому суд повинен оцінити дані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

В порушення вищевказаних вимог суд в обґрунтування висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 в отриманні хабара, поєднаному з його вимаганням, послався на те, що частина доказів представлених обвинуваченням здобуті з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ряд доказів, зокрема показання свідків, суперечливі і їх правдивість викликає сумнів.

Однак такий висновок є не обґрунтованим і передчасним.

На досудовому слідстві, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилались на те, що ОСОБА_1 обіцяв повернути номерні знаки до автомашини за хабар, що і зробив 10.11.2009 року, передавши їх ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4

Дані особи заявляли, що передачі передували неодноразові розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із ОСОБА_1 по телефону.

Органами досудового слідства було здобуто роздруківку розмов з мобільних телефонів ОСОБА_4 та ОСОБА_1, однак суд не взяв її до уваги. Не порівняв часу даних розмов з показаннями потерпілого, вищевказаних свідків, відкинув їх лише з мотивів відсутності змісту самих розмов, з чим погодитись не можна.  

Направляючи справу на додаткове розслідування апеляційний суд в своїй ухвалі від 19.01.2010 року вказав про необхідність встановлення номеру мобільного телефону ОСОБА_5, що можна було зробити шляхом його допиту, витребування роздруківки його телефонних розмов в період з 08 по 10 листопада 2008 року. Це дало б можливість перевірити його показання про наявність між ним та ОСОБА_1 домовленості щодо відшукування  номерних знаків до автомашини ОСОБА_3 і повернення їх за винагороду.   Однак органи досудового слідства в ході дослідування справи цього не зробили. Не усунув дану неповноту і суд, хоча мав можливість це зробити.

Не виконано і ще однієї вказівки  апеляційної інстанції: шляхом звірки телефонних дзвінків з номерів мобільних телефонів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на номер ОСОБА_1   перевірити показань вищевказаних свідків щодо обставин, часу та місця домовленості з ОСОБА_1 дачу йому хабара та показання останнього про розрядження його телефону в той період.

В процесі судового слідства потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допитані поверхово. Зокрема, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявляли про домовленість повернення номерних знаків працівником ДАІ на ім'я "ОСОБА_1", якого вони раніше не бачили. Пізніше передали обумовлений хабар теж особі, яка представилась під даним ім'ям.

Суд, допитуючи вищевказаних осіб, так і не вияснив чи є ОСОБА_1 саме цією особою.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, останні - працівники відділу внутрішньої безпеки при УМВС у Волинській області, заявляли, що отримали повідомлення від ОСОБА_3 про вимагання   працівником ДАІ хабара за повернення номерних знаків, були очевидцями його передачі. При цьому ОСОБА_6 впізнав в особі, яка отримала хабар, ОСОБА_1 Той, побачивши їх, втік з місця події.

Суд їх показання безпідставно не прийняв до уваги лише  через те, що свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 – близькі знайомі ОСОБА_1, твердили про знаходження останнього в них в час передачі хабара.

Між тим не було звернуто уваги на те, що доказів знаходження даних свідків разом з ОСОБА_1, крім їх показань, немає. Не встановлено, де перебували дані свідки під час події, даючи вищевказані показання, дані свідки вказують на різний час і різні обставини. Все це ставить під сумнів їх показання.

Суд безпідставно не взяв до уваги та не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_3 про обставини вимагання  хабара, які ті підтверджували магнітофонним записом розмови ОСОБА_4 із ОСОБА_1, який приєднано в якості речового доказу по справі. Суд не провів його відтворення з виясненням у обвинуваченого, потерпілого, свідків обставин, при яких велась вказана в ньому розмова. Не дав оцінки тому, що фонескопічна експертиза по даному запису  досудовим слідством не була проведена саме з-за відмови від неї ОСОБА_1, не вияснив причини такої відмови. При запереченні обвинуваченого самого факту такої розмови суд вправі був провести вищевказану експертизу в судовому засіданні.

Пославшись на дрібні розбіжності в показаннях потерпілого, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд, маючи можливість їх усунути в ході допиту даних осіб, не зробив цього.  

Таким чином, не було усунуто неповноту досудового слідства, що можна було зробити в ході судового розгляду, поверхово досліджено докази по справі та дано їм упереджену оцінку. Це, на думку колегії суддів, призвело до передчасного винесення виправдувального вироку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду – до  скасування з направленням справи на новий судовий розгляд. В його ході мають бути перевірені всі докази, здобуті в ході додаткового розслідування справи.

Керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати –

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, задовольнити.

Вирок Володимир-Волинського міського суду від 31 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати,   а справу направити на новий судовий розгляд Ковельському міськрайонному суду.

Головуючий                       /підпис/                                       Хлапук Л.І.

Судді                                   /підписи/                                     Матвієнко Н.В., Матат О.В.

                                Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                                       Хлапук Л.І.