Справа № 11-1022/ 10                                                                                  Категорія: крим.

Головуючий суді 1-ї інстанції: Михайленко А.В.

Доповідач: Зайцев В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ВІННИЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого – судді Ляліної Л.М.,

суддів: Зайцева В.А.,  Рупака А.А.,

за участю прокурора Фінца Д.Г.,

адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула 11 листопада 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов’язків передбачених ст.76 КК України, які  зазначені у вироку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 19.09.2009 року біля 23.30 год. з ОСОБА_6, знаходячись неподалік Сабарівського мосту, розташованого в мікрорайоні Сабарів у м. Вінниці, побачив свого знайомого ОСОБА_5. Маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 вступив у попередню змову з ОСОБА_6 на вчинення злочину та, розподіливши між собою злочинні дії, підійшли до ОСОБА_5, з яким почали розмову. Під час розмови ОСОБА_3 під приводом необхідності зателефонувати попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон марки ”Соні-Еріксон Р 306”, на що ОСОБА_5 відмовив. Після цього ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6, з метою реалізації свого злочинного умислу почали наносити ОСОБА_5 тілесні ушкодження руками та ногами, внаслідок чого останній впав на землю та втратив свідомість. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, користуючись безпорадним станом ОСОБА_5, заволоділи його мобільним мобільний телефон марки ”Соні-Еріксон Р 306” вартістю 800 грн., гаманцем , у якому знаходились гроші в сумі 700 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1500 грн.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3351 від 24.12.2009 року у ОСОБА_5 виявлена закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку, синці і садна на голові належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою стійкої втрати загальної працездатності менш ніж на одну третину; решта тілесних ушкоджень у вигляді синців та саден правого плеча, саден правої кисті, крововиливів в між лопатковій та підлопатковій ділянці належать до легких тілесних ушкоджень.

В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, вважаючи вирок незаконним, просить його скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, неправильного застосування судом кримінального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також істотного порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, у зв»язку з чим постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187 КК України покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Потерпілий ОСОБА_5 в своїй апеляції, не погоджуючись з призначеним покаранням та залишенням без розгляду його позову, просить вирок скасувати у зв»язку з  м’якістю призначеного покарання, яке не відповідає особі винного і тяжкості злочину та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання у вигляді 8 років позбавлення волі та задовольнити в повному обсязі цивільний позов.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що затвердив обвинувальний висновок, виступ адвоката ОСОБА_2 та пояснення засудженого ОСОБА_3, які заперечували проти апеляцій та вважали вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Встановивши обставини справи та формулюючи доведене обвинувачення, суд не розкрив у вироку об»ективну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за який засуджений  ОСОБА_3, фактично переписавши обвинувальний висновок та вказавши  лише про обставини випадкової зустрічі підсудного з потерпілим, про умисел на відкрите викрадення чужого майна, застосування насильства. В той же час, поняття розбою, перш за все, передбачає напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, тобто з боку підсудного мають бути протиправні дії, несподівані для потерпілого, однак у вироку вони не описані, чим не дотримано положень ст.334 КПК України.  

Крім того, при формулюванні судом обвинувачення визнаного доведеним, безпідставно встановлена вина іншої особи – ОСОБА_6, який знаходиться у розшуку, не є обвинуваченим у справі, а матеріали відносно нього органом досудового слідства виділені в окреме провадження.

Висновок суду про щире каяття не відповідає фактичним обставинам справи, а тому посилання на це у вироку, як на одну з обставин, що пом»якшує покарання та істотно знижує ступень тяжкості злочину для застосування ст.69 КК України, є помилковим.

Твердження підсудного в судових дебатах про визнання ним вини у розбійному нападі, при тому що він раніше її не визнавав, не може вважатися достатнім доказом у справі, оскільки аналіз його виступу в цілому та раніше дані показання свідчать про зворотне. Якщо, при цьому, ним в дебатах були повідомлені нові обставини чи виникла необхідність в їх перевірки чи уточненні, або дослідженні нових доказів, суд мав би відновити судове слідство, а потім знов перейти до судових дебатів, про що вірно вказує в апеляції прокурор.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає тяжкості злочинів та його особі внаслідок м»якості, чим недотримане положення ч.2 ст. 65 КК України.

Доводи апеляції потерпілого ОСОБА_5 з приводу незадоволення судом його цивільного позову є необґрунтованими, оскільки відповідно до його ж письмової заяви на адресу суду ( Т-2, а.с.77), від заявленого позову останній відмовився у зв»язку з відшкодуванням йому завданих збитків.

            Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

                                                              У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та потерпілого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 – скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

  Судді: