Справа № 2- 1825\2007
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Омарбековій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В :
12.03.2007р. позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
У позовній заяві й у судовому засіданні позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 05.12.1998року у відділі РАГС Самарської районної ради м. Дніпропетровська. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюбні відносини з відповідачем припинилися з листопада 2006р., коли позивачка переїхала жити до своїх батьків, інтимні стосунки з вересня 2007р. Причиною припинення шлюбних відносин стала відсутність взаєморозуміння з питань ведення господарства, виховання дітей, недостатнє матеріальне забезпечення відповідачем родини, через що виникали конфлікти. Сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Позивачка вважає, що родина розпалася остаточно і не може бути відновлена. Строк на примирення, наданий судом, позитивних результатів не приніс. Просила шлюб розірвати.
Відповідач в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, підтвердив вказані позивачкою період та причину припинення шлюбних відносин, вважає, що родина розпалася остаточно та відновлення не може бути. Просив шлюб розірвати, оскільки строк на примирення позитивних результатів не приніс.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння в родині з питань ведення господарства та виховання дітей, через що в родині виникали конфлікти. Сторони проживають окремо, мають роздільний бюджет, спільне господарство не ведуть, не підтримують подружніх відносин з листопада 2006р. Строк на примирення, наданий судом 05.04.2007р. позитивних результатів не приніс.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
У відповідності зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені близько року тому і з цього часу більше не відновлювалися, суд дійшов висновку про те, що родина сторін розпалася остаточно, відновлення бути не може, і шлюб підлягає розірванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 8, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд , -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 05.12.1998р. відділом РАГС Самарської районної ради м. Дніпропетровська під актовим записом № 396 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2- розірвати.
Стягнути при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС у доход держави з ОСОБА_2 - 17 гривень, звільнивши ОСОБА_1 від несення судових витрат.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : Н.В.Ткаченко