АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
“29“ вересня 2010 року м. Одеса
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого: Косогор Г.О.
суддів: Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі : Олініченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2009 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інвестбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії, треті особи – відділ державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції, відділ Держкомзему у Овідіопольському районі – про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,
встановила:
У травні 2008 року АКБ Інвестбанк» ( в цей час Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інвестбанк» ) звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2005 р. на його користь з ОСОБА_2 як суб’єкта підприємницької діяльності було стягнуто борг за кредитним договором у розмірі 111 563,3 доларів США, пеню за порушення договірних зобов’язань в сумі 16 806, 99 доларів США, витрати зі сплати мита 201, 53 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 118 грн. Також рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2005 року з ОСОБА_3, як суб’єкта підприємницької діяльності, було стягнуто борг за кредитним договором у розмірі 758 815,71 грн., пеню за порушення договірних зобов’язань 42 130, 79 грн., витрати зі сплати мита 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 118 грн.
Зазначені рішення господарського суду були звернені до примусового виконання відділом державної виконавчої служби Овідіопольського району, і 18.07.2005 року державним виконавцем в порядку примусового виконання рішень суду було накладено арешт на належні ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,086 га, яка Таїровська селищна рада, АДРЕСА_1, а також на належні ОСОБА_2 житловий будинок і земельну ділянку площею 0,0775 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район,
_____________________________________________________________________________________________
Справа № 22ц-75/10 Головуючий у І-ї інстанції
Категорія: 5 Курочка В.М.
Доповідач: Косогор Г.О.
призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, АДРЕСА_1. З метою ухилення від виконання рішень господарського суду та погашення боргів, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 намагались продати належні їм земельні ділянки та житлові будинки ОСОБА_1 За позовом ОСОБА_1 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2007 року було визнано за ним право власності на земельні ділянки та житлові будинки і на підставі цього рішення суду ОСОБА_1 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.10.2007 р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2007р. було скасовано і справа передана на новий розгляд до Овідіопольського районного суду. При новому розгляді в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, але залишились не скасованими, не визнаними недійсними державні акти на право ОСОБА_1 на земельні ділянки та не скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки, що перешкоджає зверненню на них стягнення .
З цих підстав, позивач просив визнати недійсними державні акти на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0860 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2, і на земельну ділянку площею 0,0775 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, зобов’язати Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки та поновити державну реєстрацію права власності :
ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,086 га, розташована за адресою : АДРЕСА_2;
ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0775 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_2.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2009 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Інвестбанк» було задоволено. Визнано недійсними державні акти на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0860 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 5123755800:02:005:0007, державний акт серії ЯЕ № 114521, реєстраційний номер № 010752901665 від 16 травня 2007 року, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2, і земельну ділянку площею 0,0775 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 5123755800:02:005:0126, державний акт серії ЯЕ № 114522, реєстраційний номер № 010752901666 від 16 травня 2007 року, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2, та зобов’язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки. Зобов’язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру» поновити державну реєстрацію права власності:
ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,086 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2;
ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0775 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_2.
На рішення суду від 23.06.2009 року була принесена апеляційна скарга ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії , в якій ставиться питання про скасування вказаного рішення через неповноту з’ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2005 р. з ОСОБА_2 як суб'єкта підприємницької діяльності на користь позивача стягнуто борг за кредитним договором у розмірі 111563,3 доларів США, пеню за порушення договірних зобов'язань 16806,99 доларів США, витрати зі сплати мита 201,53 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 118 грн. Також рішенням господарського суду Одеської області ви 05.05.2005 р. з ОСОБА_3 як суб’єкта підприємницької діяльності на користь позивача стягнуто борг за кредитним договором у розмірі 758815,71 грн., пеню за порушення договірних зобов'язань 42130,79 грн., витрати зі сплати мита 1700 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 118 грн.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, встановлений рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.06.2008 року факт не набуття ОСОБА_1 прав власності на земельні ділянки та житлові будинки, на яких вони розташовані, не підлягає доведенню.
Зазначені рішення господарського суду на підставі наказів цього суду були звернені до примусового виконання відділом державної виконавчої служби Овідіопольського району І 18.07.2005 р. державним виконавцем в порядку примусового виконання рішень суду було накладено арешт на належні ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,086 га. яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. а також на належні ОСОБА_2 житловий будинок і земельну ділянку площею 0.0775 га. яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 16-24)
З метою ухилення від виконання рішень господарського суду та виконання зобов’язань перед банком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під час примусового виконання рішень господарського суду намагались шляхом визнання позову ОСОБА_1 до них про визнання права власності на належні їм земельні ділянки та побудовані на них житлові будинки не допустити звернення стягнення на це нерухоме майно. Тому рішенням Суворовського районного суду від 06.03.2007 р. було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки та житлові будинки і на підставі цього судового рішення ОСОБА_1 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки та зареєстровано в установленому порядку це його право.
За апеляційною скаргою банку апеляційним судом Одеської області 18.10.2007 р. рішення Суворовського районного суду від 06.03.2007 р. було скасовано з направленням справи на новий розгляд до Овідіопольського районного суду, а при новому розгляді справи Овідіопольським районним судом рішенням від 20.06.2008 р., яке вступило в законну силу, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, (а.с. 13-15; а.с. 218-220 справи №2-344/08 Овідіопольського районного суду)
Незважаючи на зазначені вище обставини залишись не скасовані державні акти на право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки та державна реєстрація його права на це нерухоме майно, що порушує законні права та інтереси банку як стягувача для звернення стягнення на це нерухоме майно і примусового виконання рішень господарського суду.
Таким чином, право власності на зазначені земельні ділянки не було відчужено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, а отже державна реєстрація державних актів на право власності на земельні ділянки повинна бути приведена у первісний стан, тобто необхідно поновити державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки на ім’я ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Відповідно до вищенаведеного, процедура державної реєстрації/перереєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, щодо необхідності звернення ОСОБА_1 для скасування державних актів, до даного випадку не застосовується.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інвестбанк».
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії щодо порушення судом норм процесуального права з причин того, що справа, де стороною є орган виконавчої влади або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, є безпідставним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутись до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Необґрунтованим також є посилання апелянта щодо порушення судом норм діючого законодавства про підсудність.
Відповідно до ч.7 ст. 110 ЦПК України, позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням.
Згідно до ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії - відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Г.О. Косогор
Судді : О.О. Ткачук
Н.В. Ісаєва