Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

          15 листопада 2010 року                                                                           м. Рівне                                                                                

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                      головуючого судді -   Григоренка М.П.,

                                             суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,

при секретареві Омельчук А.М., за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 та голови Рідківської сільської ради Радивилівського району  Рівненської області Войтишин Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Радивилівського районного суду від 16 вересня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Рідківської сільської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИЛА  :

11 червня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до Радивилівського районного суду із позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її тітки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Радивилівського районного суду від 16 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

    Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, так як не врахував, що вона є законним власником сертифікату на право власності на земельну частку (пай), який їй заповіла 20 липня 2004 року її тітка, яку вона доглядала та поховала.

    Фактично вона користувалась земельною ділянкою своєї тітки ще за її життя і продовжує користуватись до теперішнього часу, а звернулась до суду із позовом так як до неї звернувся землевпорядник Рідківської сільської ради з вимогою оформити Державний акт.

У зв’язку із викладеним, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги  задовольнити у повному обсязі.

_______________________________________________________________________ Справа № 22-1713-2010 р.                                               Головуючий у 1 інстанції : Прачук Л.І.

            Категорія : 37                                                                               Доповідач : Григоренко М.П.            

В ході апеляційного розгляду справи позивач та його представник, а також представник відповідача  підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що остання без поважних причин пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Проте, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв’язку із неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, з ухваленням у справі нового рішення, так як  суд першої інстанції належним чином не перевірив, чи дійсно позивач фактично не прийняла спадщину після смерті своєї тітки ОСОБА_4, у зв’язку із чим їй необхідно було звертатись із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається і цього не спростовує сам відповідач, що спадкодавця ОСОБА_4, яка не мала нікого із інших спадкоємців, крім позивача ОСОБА_3, яка її доглядала та поховала і саме якій та заповіла свій сертифікат про право власності на земельну частку (пай).

Крім того, представник відповідача як в суді першої інстанції так і  в ході апеляційного розгляду справи підтвердив, що позивач користувалась належною спадкодавцю земельною часткою, яка була вже виділена в натурі, ще за життя останньої і продовжувала нею користуватись і після смерті ОСОБА_4.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час  відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого  статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на те, що позивач доглядала та поховала свою тітку ОСОБА_4 і будь-хто не оспорює ту обставину, що остання фактично до моменту своєї смерті проживала із позивачем однією сім’єю, тому на розсуд колегії суддів ОСОБА_3. фактично прийняла спадщину, яка залишилась після смерті своєї тітки ОСОБА_4

Згідно із вимогами частини 3 статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Так як апеляційним судом встановлено, що позивач фактично прийняла спадщину після смерті своєї тітки ОСОБА_4, а лише не оформила її належним чином, тому, на розсуд колегії суддів,  у ОСОБА_3 не було підстав для звернення до суду із позовом для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в зв’язку із чим їй має бути відмовлено у задоволенні позову саме із цих мотивів.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А   :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.    

        Рішення Радивилівського районного суду від 16 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

        В задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

            Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і  воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання ним законної сили.

   Головуючий                                          Григоренко М.П.

          Судді                                               Ковалевич С.П.

                                                                   Оніпко О.В.