Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 7975 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
17 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 вересня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки, що є у спільній частковій власності та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку.
В позовній заяві зазначав, що на підставі договору дарування від 11.08.2008 року йому належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1, друга половина належить його брату –відповідачу по справі. Спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 918 кв. м. Оскільки в добровільному порядку поділити будинок не можливо, просив розділити будинок по 1 варіанту експертизи: а саме виділити йому прихожу№2 площею 10,2 кв. м. кімнату №3 площею 15,3 кв. м, кімнату №4 площею 8,3 кв. м, в житловому будинку „А” , сіней „а”, ганок до „а”, козирок до „а”, літню кухню „В”, підвал під „В”, частину басейну „Ж” спільного користування, частину паркану №2 спільного користування , Ѕ частину паркану №3, окремого користування, частину воріт №1 спільного користування, частину замощення №1 спільного користування Ю, а всього на загальну суму 33115,5 грн., зі зміщенням ідеальної частки на 109 грн.
Не погоджуючись з позовом, у травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, який в процесі розгляду справи уточнив до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки, що є у спільній частковій власності та стягнення моральної шкоди.
В позовній заяві зазначав, що на підставі договору дарування від 11.08.2008 року йому належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1, друга половина належить його брату –відповідачу по справі. Спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 918 кв. м. Оскільки цей будинок не можна поділити без втрат його цільового призначення, тобто виділ в натурі його часток юридично неможливий, їх батько подарував цей будинок їм в рівних долях без виділу часток та просив будинок нікому не відчужувати. Однак після смерті батька, відповідач вирішив продати свою частку. Виконуючи договірні умови батька, він запропонував брату грошову компенсацію за весь будинок з умовою, що будинок перейде у його власність. Він виплатив комунальні послуги в сумі 577 грн., замінив дах на суму 5700 грн. та виплатив брату частину коштів в сумі 20000 грн. в рахунок компенсації за весь будинок. Однак відповідач порушив домовленість й почав вимагати сплатити йому за його частку будинку суму набагато більшу за вартість будинку. З цих підстав просив присудити йому виплатити відповідачу грошову компенсацію за Ѕ частину домоволодіння в сумі 130000 грн., вирахувавши з них 26577 грн. за упорядкування будинку, за його утримання та ремонт та вже сплачені кошти в рахунок компенсації за попередньою домовленістю., право спільної часткової власності на домоволодіння припинити і закріпити право на домоволодіння за ним, також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50000 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково.
Виділено в натурі та визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з кухні №1 площею 10,9 кв.м, кімнати №5 площею 12,3 кв. м, санвузлу №6 площею 3,6 кв. м, комори №7 площею 4,6 кв.м в житловому будинку „А”, літньої кухні „Б”, входу „Е”, ганку до „Е” сараю „Г”, вбиральні „Д”, частини басейну „Ж” спільного користування, частини паркану №2 спільного користування, частини водопроводу „З” спільного користування, Ѕ частини паркану № 3 окремого користування, частини воріт №1 спільного користування, частини замощення №1 спільного користування, а всього на загальну суму 33333,5 грн. з збільшенням ідеальної частки на 109 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з прихожої №2 площею 10,2 кв. м, кімнати №3 площею 15,3 кв. м, кімнати №4 площею 8,3 кв. м, в житловому будинку „А”, сіней „а”, ганку до „а”, козирка до „а”, літньої кухні „В”, підвалу під „В”, частини басейну „Ж” спільного користування, частини паркану №2 спільного користування, частини водопроводу „З” спільного користування, Ѕ частини паркану №3 окремого користування, частини воріт №1 спільного користування, частини замощення №1 спільного користування, а всього на загальну суму 33115,5 грн. зі зменшенням ідеальної частки на 109 грн.
Зобов’язано ОСОБА_2 демонтувати за лінією розподілу перегородку та пічний прилад та влаштувати дверний проріз з приміщення №1 в розміщення №5.
Зобов’язано ОСОБА_3 заложити дверні прорізи в приміщення №2 в приміщення№4, в літній кухні „В” заложити існуючий дверний проріз та влаштувати новий дверний проріз назовні. Співвласникам кожну квартиру обладнати незалежною системою опалення, водопостачання та електропостачання. Розподіл горища проводити по лінії розділу житлового будинку без возведення перегородок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 4363 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачену суму в рахунок вартості частини будинку в розмірі 20000 грн., сплачену суму на ремонт даху будинку – 1500 грн. та судові витрати в сумі 250 грн., а всього 21750 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір 215 грн.
В решті частин основного та зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення з нього суми в розмірі 20000 грн.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухваливши рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 358, 364, 367 ЦК України, якими передбачені порядок здійснення права спільної часткової власності, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ такого майна, та здійснив розподіл майна співвласників за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2010 р.
З судовим рішенням в частині розподілу будинку сторони погодились.
Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що грошові кошти в загальній сумі 20000 грн., отримані ним від ОСОБА_3 (за переказами «Privat Money від 30.12.2008 р. та 19.02.2009 р.), отримані не в рахунок вартості частини будинку, а в рахунок повернення позики, яку він надавав раніше своєму брату – ОСОБА_3
Такі твердження апелянта не доведені будь-якими належними та допустимими доказами, а тому судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача за первісним позовом – ОСОБА_2, висловлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення. За таких обставин підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 вересня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: