Справа №22ц-5884 2010 р. Головуючий в 1-й інстанції Засланець Н.В.
Категорія: 27 Доповідач – Прокопчук Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року листопада місяця «10» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Лісової Г.Є.
Суддів: Прокопчук Л.П., Лободзінського С.В.
при секретарі : Ващенко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду від 23 червня 2010 року у справі за позовом Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору та стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» про визнання недійсними окремих умов кредитного договору, -
В С Т А Н О В И Л А :
07 жовтня 2009 року позивач Херсонської регіональна кредитна спілка «Кредит-Сервіс» звернулася до суду з надалі уточненим позовом, посилаючись на те, що, між нею та відповідачем ОСОБА_1 28 липня 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 20000 грн. зі строком повернення 28 липня 2010 року та сплатою 0,1515% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до пункту 1.4 договору він зобов’язався щомісячно повертати кредитні кошти згідно встановленого графіку погашення кредиту, однак взяті зобов’язання не виконує і станом на 11 травня 2010 року заборгованість становить 26913,88 грн., з яких 18015,67 грн. основний борг за договором, 8898,21 грн. – відсотки нараховані за користування кредитом.
В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору був укладений 28 липня 2008 року договір поруки з відповідачкою ОСОБА_3, яка взяла на себе зобов’язання відповідати по зобов’язанням ОСОБА_1 і, яка повинна нести з ним солідарну відповідальність відповідно до вимог ч.2 ст.554 ЦК України.
Посилаючись на ст.ст.530, 534, 536, 252, 554, 559, 1050, 1054 Цивільного кодексу України позивач просив достроково розірвати кредитний договір від 28 липня 2008 року та солідарно стягнути з відповідачів 26913,88 грн. і понесені судові витрати.
10 березня 2010 року з зустрічним позовом до Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» звернувся ОСОБА_1, який в своїй позовній заяві постановив питання про визнання недійсними умов, передбачених в підпунктах п.2.2, п.1.4, п.3.1, п.3.2, п.6.4.3, п.6.5, п.6.6, п.5.4 кредитного договору.
В обґрунтування посилається на те, що укладений кредитний договір є несправедливим і містить скриті умови, про які йому не було відомо при укладенні договору, а саме: в тексті договору відсоткова ставка вказана у розмірі 33,7% річних, а при нарахуванні відсотків застосовується ставка в 0,1515% за кожен день користування коштами, що складає 55,3% річних.
Рішенням Цюрупинського районного суду від 23 червня 2010 року позов Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішенням суду, ОСОБА_1 продав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його в частині стягнення з нього та ОСОБА_3 8898,21 грн. солідарно та судових витрат скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його зустрічний позов.
На апеляційну скаргу кредитною спілкою подані письмові заперечення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.
Вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, представник ХКС «Кредит-Сервіс» просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що між Херсонської регіональної кредитною спілкою «Кредит-Сервіс» і ОСОБА_1 був укладений 28 липня 2008 року кредитний договір №Р4057/4, за умовами якого останній отримав у позивача грошові кошти у розмірі 20000 грн. з кінцевим строком погашення до 28 липня 2010 року зі сплатою за користування кредитом 33,7% річних від суми кредиту на капітальний ремонт квартири.
У пункті 3.1. договору також передбачено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюються з дотриманням вимог П(С)БО в розмірі 0,1515 відсотків від суми залишку кредиту за кожний фактичний день користування ним і починається з наступного дня після його отримання, а припиняється в день остаточного розрахунку за кредитом.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором був укладений 28 липня 2008 року договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 виступила поручителем і взяла на себе зобов’язання перед кредитною спілкою відповідати по зобов’язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов’язань.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов’язань щодо щомісячного повернення кредитних коштів згідно встановленого графіку погашення кредиту, а тому позивач правомірно постановив питання про дострокове повернення кредитних коштів, що узгоджується з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України та умовами договору.
Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду про те, що розмір заборгованості, підтвердженої наданим позивачем розрахунком, є правильним та що сума відсотків нарахована відповідно до п.3.1. договору по 0,1515% за кожен день на суму залишку кредиту є такими умовами договору, які мають виконуватися належним чином.
Так, згідно п.1.3 кредитного договору визначено, що плата за користування кредитом становить 33,7% річних від суми кредиту.
А в розділі 3 договору, який визначає порядок нарахування процентів за користування кредитом і, зокрема, у п.п.3.1 зазначено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється з дотриманням вимог П(С)БО в розмірі 0,1515 відсотків від суми залишку кредиту за кожний фактичний день користування ним і починаючи з наступного дня після його отримання, а припиняється в день останнього розрахунку за кредитом.
Такий розмір відсотків за один день свідчить про те, що річний процент за користування кредитом є збільшеним і становить 55,3%.
При цьому законного обґрунтування такого збільшення відсоткової ставки умови договору не містять, а посилання на Положення (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) взагалі є безпідставним.
В пункті 3.1. договору не зазначено, яким саме пунктом цього Положення слід керуватися та який давав би право на збільшення процентів за користування кредитом.
Згідно п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
На думку колегії вказане Положення не регулює кредитні правовідносини, а тому посилання на нього в кредитному договорі, як на підставу для збільшення процентів за користування кредитними коштами, у кредитної спілки не було.
Таким чином пункт 3.1. кредитного договору, як такий, що протирічить п.1.3 цього ж договору не можна визнати законним, а тому вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання вказаного пункту договору недійсним є такими, що підлягають задоволенню.
Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням нового.
З огляду на вказане визначена судом сума заборгованості за кредитним договором також є неправильною, вона має бути зменшена з урахуванням встановленої у п.1.3 плати за користування кредитом, яка становить 33,7% річних від суми кредиту.
Проведеним розрахунком (у спосіб визначений кредитною спілкою а.с.134) встановлено, що підлягає стягненню з відповідачів за кредитним договором у сумі 16497,49 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 2327,48 грн., а всього 18824,97 грн.
Отже рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Щодо вимог апеляційної скарги про задоволення зустрічного позову відповідача ОСОБА_1 в повному об’ємі, то на думку колегії вони не можуть бути задоволеними, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтування незаконності рішення суду про відмову у визнанні недійсними пунктів 2.2; 1.4; 3.2; 6.4.3; 6.5; 6.6; 5.4 кредитного договору.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Цюрупинського районного суду від 23 червня 2010 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» заборгованості за кредитним договором в сумі 18015,67 грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 8898,21 грн., а всього 26913,88 грн. змінити, викласти його в такій редакції:
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» заборгованість за кредитним договором в сумі 16497,49 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 2327,48 грн., а всього 18824,97 грн.
Зменшити розмір стягнених з відповідачів судових витрат на користь позивача з 194,57 грн. до 162,09 грн. з кожного.
Це ж рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Херсонської регіональної кредитної спілки «Кредит-Сервіс» про визнання недійсним пункту 3.1 кредитного договору №Р4057/4 від 28 липня 2008 року скасувати і ухвалити нове.
Визнати недійсним п.3.1 кредитного договору №Р4057/4 від 28 липня 2008 року, укладеного між Херсонської регіональною кредитною спілкою «Кредит-Сервіс» та ОСОБА_1.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Г.Є.Лісова
Судді: Л.П.Прокопчук, С.В.Лободзінський
Копія вірна: Л.П.Прокопчук
от