Справа 22ц-2041, 2010р. Головуючий в 1 інстанції
Стамбула Н.В.
Категорія: 48 Доповідач Прокопчук Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня місяця 30 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Семиженка Г.В.
Суддів: Воронцової Л.П., Прокопчук Л.П.
при секретарі Костеннікові Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
в с т а н о в и л а :
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 15 листопада 2002 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її утриманні.
Фактично шлюб з відповідачем розпався, і вони однією сім’єю не проживають.
ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на сина, хоч таку допомогу може надавати, бо працює і займається підприємницькою діяльністю.
Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини заробітку відповідача.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Херсона на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 22 січня 2010 року та до його повноліття, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог законодавства та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просив його змінити, зменшивши розмір стягнених аліментів до ј частини.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.
Позивачка ОСОБА_3 не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, що відповідно до ст.305 ЦПК України є підставою для розгляду справи у її відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 15 листопада 2002 року та мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
На даний час сторони не проживають однією сім’єю, а тому згідно ст.180 Сімейного кодексу України відповідач зобов’язаний приймати участь в утриманні своєї дитини до досягнення нею повноліття.
Статтею 183 СК передбачено, що частка заробітку батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, але мінімальний розмір аліментів, як то встановлено у ч.2 ст.182 СК, на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Визнаючи розмір аліментів у 1/3 частину від усіх видів заробітку відповідача, суд першої інстанції врахував як стан здоров’я та матеріальне становище дитини, так і відповідача. При цьому судом першої інстанції виконані і роз’яснення, дані у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до яких «вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати і стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення».
На думку колегії сплата відповідачем грошових коштів банку за кредитним договором є обставиною тимчасовою, а тому не має того істотного значення, з яким закон пов’язує можливість її врахування при стягненні аліментів.
Щодо посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він погодився на такий розмір аліментів за умови, що позивачка не мала претензій на спільне майно, то таке твердження відповідача не підтверджується матеріалами справи, згідно з якими судом вирішувався лише спір про аліменти.
Крім того, в судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги позивачки у витребуваному розмірі.
Оскільки відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, то суд першої інстанції ухвалив рішення згідно заявленого позивачкою та визнаного відповідачем розміру аліментів.
Окрім того, подання доказів регулюється ст.131 ЦПК України за умовами якої сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд або під час попереднього судового засідання у справі. Докази, подані з порушенням вимог, встановленими частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, як такі, що висновків суду не спростовують не підлягають задоволенню, а постановлене судом першої інстанції у даній справі рішення не може бути скасованим.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Г.В.Семиженко
Судді: Л.П.Воронцова, Л.П.Прокопчук
Копія вірна: Л.П.Прокопчук