Справа № 1-245/10 р.
В И Р О К
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року Лебединський районний суд
Сумської області
В складi: головуючого - суддi Гури А.О.,
при секретарi Ткаченко Я.О.,
з участю: прокурора Радковського В.П.,
підсудного: ОСОБА_3, його законного представника - ОСОБА_4,
представника потерпілого - ОСОБА_5,
представника кримінальної міліції в справах дітей - Лісовицького В.М..,
представника служби в справах дітей - ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду в м. Лебединi справу по обвинуваченню:
неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, виховувався в повній сім’ї, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом6 легка розумова відсталість з порушенням поведінки, раніше судимого:
11.06.2010 Лебединським районним судом Сумської області по ст. 296 ч. 2, ст. 186 ч. 1 КК України до 120 годин громадських робіт, залишились не відбутими 74 години;
по ст. 185 ч. 3, ст.185 ч.2 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
25.11.2009 року близько 23 години неповнолітній підсудний ОСОБА_3, з метою незаконного збагачення та скоєння крадіжки чужого майна, через незачинену квартирку вікна, проник до квартири АДРЕСА_2, де мешкає його старенький дідусь, ОСОБА_9, та, скориставшись фізичними вадами потерпілого, який має поганий слух та зір, а також відсутністю його уваги, з кишені його піджака, який в цей час висів на вішалці в кімнаті, викрав гроші в сумі 500 грн. та розпорядився ними на власний розсуд.
Крім того, 10.04.2010 року близько 20 год. неповнолітній ОСОБА_3, з метою незаконного збагачення та скоєння крадіжки чужого майна, прийшов до квартири свого дідуся , ОСОБА_9, та, скориставшись відсутністю уваги останнього та його фізичними вадами і похилим віком, повторно, умисно, таємно з кишені його піджака, що висів на вішалці у кімнаті, викрав гроші в сумі 300 грн. Викраденими грошима розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3. вину свою визнав повністю та пояснив, що 25.11.2009 року о 23 год., знаючи, що в цих числах його дідусь, ОСОБА_9, отримує пенсію і в нього можуть бути гроші, він прийшов до нього на АДРЕСА_3, але, посмикавши вхідні двері, зрозумів, що дідусь замкнувся з середини. Тоді він вирішив залізти у квартиру через відчинену квартирку, бо квартира була на першому поверсі. Коли він проник в квартиру, дідусь сидів до нього спиною за столом, та щось писав, і оскільки мав вади слуху та зору, його він не помітив. Підійшовши до вішалки, на якій висів його синій піджак з грошима, він витягнув з кишені піджака 500 гривень і тихенько вийшов з квартири вже через вхідні двері. Викрадені гроші він витратив протягом кількох днів на продукти харчування та цигарки.
Крім того, 10.04.2010 року він прийшов до дідуся близько 20 год. принісши йому поїсти. Коли дідусь вийшов на кухню, він знову вирішив викрасти з кишені його піджака гроші. Скориставшись його відсутністю, він витягнув три купюри: одну номіналом 200 грн. а дві - по 50 грн. Викрадені 100 грн. він витратив на власні потреби, а 200 грн. були вилучені працівниками міліції.
Крім повного визнання підсудним своєї вини, його вина повністю доведена показами представника потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.
Так, допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_5 суду пояснив, що він на даний час проживає разом зі своїм престарілим батьком, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є інвалідом війни ІІ групи, має поганий слух та зір. Його неповнолітній син ОСОБА_5 проживає окремо від нього, разом зі своєю матір’ю, ОСОБА_4, але іноді приходить і до нього. В 2009 році, коли він був у відрядженні, ОСОБА_5 приходив до діда та викрав у нього гроші, але дід йому простив та забрав заяву з міліції. Коли вдруге у батька пропали гроші, вже в 2010 році, він почав жалітись у всі інстанції, щоб онука притягли до відповідальності, тому раніше винесені постанови органами міліції про відмову в порушенні кримінальної справи були скасовані і відносно неповнолітнього ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа. Він вважає, що причиною такої поведінки сина є його стан здоров’я, з приводу якого він перебуває на диспансерному обліку та проходив курс лікування у психіатричній лікарні.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, яка являється класним керівником неповнолітнього підсудного, охарактеризувала його як неврівноваженого, безвідповідального підлітка, який легко піддається впливу старших учнів. За період навчання з 2007 року, він часто пропускав заняття, на її зауваження та зауваження матері, яка підтримує стосунки з нею, як класним керівником, не реагує.
Допитані на досудовому слідстві свідки: ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, покази яких були оголошені в судовому засіданні ( а.с. 76-78), ствердили, що при відтворенні обстановки та обставин події підсудний показував та розказував, як він проникав до квартири свого дідуся та викрадав гроші. Ніякого тиску на підсудного при цьому не чинилось.
З протоколів огляду місця події та фото таблиць до них від 01.12.2009 року (а.с.15-20) та від 11.04.2010 року (а.с.34-37) вбачається, що місцем пригоди є будинок АДРЕСА_2. При огляді вищевказаної квартири на вікні на квартирці виявлені та вилучені сліди пальців рук.
З акту виявлення та вилучення від 11.04.2010 року (а.с38) вбачається, що у неповнолітнього ОСОБА_3 виявили та вилучили гроші в сумі 200 грн. – однією купюрою номіналом 200 грн. серії ВИ № 5077129, 2007 року карбування.
З протоколу відтворення обстановки і обставин події та фото таблиць до нього від 15.10.2010 року (а.с.73-75) вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 розповів та показав, яким чином він вчинив крадіжку грошей в сумі 500 грн. у свого дідуся ОСОБА_9 в листопаді 2009 року та 10.04.2010 року в сумі 300 грн.
З висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 387 від 14.10.2010 року (а.с.68-710 вбачається, що на момент скоєння злочину неповнолітній ОСОБА_3 виявляв ознаки легкої розумової відсталості (легкої дебільності) з порушенням поведінки, не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності ,міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. За своїм психічним станом примусових заходів медичного характеру не потребує.
Дії підсудного ОСОБА_3 суд вважає необхідним кваліфікувати по ст. 185 ч. 3 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, повторно, а також по ст. 185 ч.2 КК України, так як він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
При обранні підсудному виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, характеристики підсудного з місця проживання та навчання, стан його здоров’я та визнання ним своєї вини.
Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щиросердне каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків від скоєного, а також те, що, злочин він скоїв, будучи неповнолітнім.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину відносно людини похилого віку.
Враховуючі вищевикладені обставини, суд вважає доцільним обрати підсудному міру покарання у виді позбавлення волі, оскільки він не може бути перевихований без ізоляції його від суспільства.
При обранні йому міри покарання по ст. 185 ч.3 КК України, суд враховує наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання підсудного та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особу винного, і вважає можливим застосувати ст. 69 КК України та призначити підсудному основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за даний злочин.
В зв’язку з тим, що вказані злочини підсудний вчинив до постановлення попереднього вироку Лебединського районного суду від 11.06.2010 року, яким він засуджений по ст.296 ч.2, ст.186 ч.1 КК Україна до 120 годин громадських робіт, суд вважає необхідним остаточну міру покарання призначити у відповідності до вимог ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком у виді 40 годин громадських робіт, що за правилами ст.72 КК України відповідає 5 дням позбавлення волі.
Також суд вважає необхідним стягнути з підсудного на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області кошти на відшкодування витрат за проведення дактилоскопічної експертизи.
Долю речових доказів, вирішити відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,
З А С У Д И В:
Неповнолітнього ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України та ст.185 ч.2 КК України і призначити йому покарання :
По ст.185 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України - у виді одного року 6 місяців позбавлення волі;
По ст.185 ч.2 КК України - у виді 1 року позбавлення волі;
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, призначити до відбуття покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів та злочину, за який він засуджений за попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 11.06.2010 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування визначити покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі. Зарахувати в строк відбуття частково відбуте покарання за попереднім вироком у виді 5 днів позбавлення волі.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892 , код класифікації доходів бюджету 2501100, р/р 21256272210011, МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області кошти на відшкодування витрат на проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 515 грн. 52 коп.. В разі відсутності коштів або майна у неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 кошти на відшкодування витрат на проведення дактилоскопічної експертизи покласти на батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі по 257 грн. 76 коп. з кожного.
Міру запобіжного заходу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту з зали суду .
Речові докази: грошову купюру номіналом 200 грн. ВИ 5077129, що знаходиться під зберігальною розпискою ОСОБА_5, повернути власнику ОСОБА_9, проживаючому в АДРЕСА_3.
На вирок суду може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської областi протягом 15 дiб з моменту його проголошення, а засудженому – з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя
Лебединського райсуду А.О. Гура