Справа № 22-ц-4847,2010 року                     Головуючий в 1 інстанції Дорошинська В.Е.

Категорія: 27                               Доповідач: Бауль Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2010 року вересня  місяця « 14 » дня  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

            Головуючого:         Колісниченка А.Г.

            Суддів:                  Бауль Н.М.,

                                                        Капітан І.А.                                                

            при секретарі:              Пасько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «29» червня 2010 року в справі

за позовом

    ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра», третя особа: Національний Банк України, про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом та просив визнати недійсним кредитний договір від 18.07.2007 року, укладений між ним та відповідачем та зобов’язати зарахувати сплачені ним по договору відсотки, пеню та штрафи, зарахувати в погашенні основного боргу по кредиту і перерахувати залишок основного боргу в гривню по курсу, станом на день видачі кредиту.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що договір укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки грошове зобов’язання визначено в іноземній валюті, а не в гривні, яка є Єдиним законним способом платежу в України, а валютні кошти були надані йому в кредит без відповідної ліцензії.  

Рішенням суду від 29 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник Банка доводи апеляційної скарги не визнав, просить її відхилити як безпідставну.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2007р. між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на строк до 18.07.2030 року в сумі 49 тис. доларів США зі сплатою процентів.

    Стаття 2 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей. При цьому кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Таким чином, законодавством України чітко визначено правомочність банків на підставі ліцензій надавати кредити на підставі договорів, як це передбачено ст. 1054 ЦК України.

Законодавство в сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті.

Разом з тим, здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Пункт «в» ст.5. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операції щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Виходячи з наведеного, індивідуальна ліцензія на проведення вказаної операції необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законом межі. Однак, на сьогодні, законодавством не встановлені терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерії їх віднесення до режиму індивідуального ліцензування, але відповідач має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Згідно з висновком науково-правової експертизи Інституту держави і права Національної академії наук України, банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Враховуючи те, що на момент укладення угоди позивач був згоден з умовами договору, досягнуто всіх істотних умов, підписав договір, отримав кредит в іноземній валюті, претензії до Банку не пред’являв, що відповідно до ст. 203 ЦК України свідчить про його волевиявлення на одержання та повернення кредиту в іноземній валюті.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки не обґрунтовані вимогами Закону, не підтверджені належними доказами, а тому підстав для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: