№ 2-14/08

УХВАЛА

14 січня 2008 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Мар’єнко Л.М.,

при секретарі Голубєвій Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень меж земельних ділянок, відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, зобов’язання знести гараж та сарай, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень меж земельної ділянки, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом встановлення меж, зобов’язання відновити зруйнований паркан,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 усунення порушень меж земельних ділянок, відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, зобов’язання знести гараж та сарай, посилаючись на те, що 16 червня 1999 року вона придбала житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1. Житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 600 кв. м., якою користується позивач. Власником сусідньої земельної ділянки є ОСОБА_2, яка мешкає у житловому будинку АДРЕСА_2. Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, при оформленні відповідних документів землевпорядником було встановлено порушення меж земельних ділянок з боку відповідача. У зв’язку з тим, що відповідач добровільно усунути порушення меж земельних ділянок не бажає, позивач позбавлена можливості приватизувати свою земельну ділянку. Крім того, відповідач побудувала сарай, частина якого знаходиться на земельній ділянці позивача та поставила впритул до сараю гараж, зайнявши частину земельної ділянки позивача. Постійна комісія з питань регулювання земельних відносин та сільського господарства м. Зміїва актом від 15 серпня 2006 року встановила, що сарай, побудований ОСОБА_2, перетинає межу і частково знаходиться на землі позивача. Прохід для обслуговування сараю та гаражу, який належить позивачеві, загороджений відповідачем незаконно. Просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13 квітня 2007 року провадження по справі було зупинено до розгляду Зміївським районним судом Харківської області справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Зміївської міської ради, землевпорядної фірми "Горизонт" про визнання дій по розробці технічної документації зі складання держаного акту на право власності на земельну ділянку неправомірними та скасування державного акту.

Ухвалою від 16 листопада 2007 року провадження по справі було відновлено, у судовому засіданні 19 грудня 2007 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень меж земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом встановлення меж, зобов’язання ОСОБА_1 відновити зруйнований нею паркан, який проходив по межі земельних ділянок. У зустрічному позові ОСОБА_2 посилається на те, що 6 червня 2007 року Зміївським районним судом Харківської області винесено постанову про задоволення позову ОСОБА_2 Зазначеною постановою встановлено, що протокол узгодження меж земельної ділянки власника ОСОБА_2 з суміжними власниками (землекористувачами) від 20 жовтня 2002 року не відображає схеми плану зовнішніх меж земельної ділянки, яка в подальшому була відображена у Державному акті, відповідно до якого частина надвірних будівель - сараю та гаражу опинилася на земельній ділянці сусідів ОСОБА_1, незважаючи на те, що вони були побудовані відповідно до наданого дозволу на будівництво, а також на те, що інвентаризацію гаражу та сараю було проведено у 2002 році, тобто до узгодження меж земельної ділянки та виготовлення Державного акту. Крім того, межа земельної ділянки згідно Державного акту не відповідає межам за фактичним використанням та згідно матеріалів БТІ. ОСОБА_1 зруйнувала та знищила дерев’яний паркан, який був побудований чоловіком ОСОБА_2 у 1965 році. Цей паркан був твердою межею між земельними ділянками. Також ОСОБА_1 самовільно побудувала паркан на земельній ділянці ОСОБА_2 Представлена ОСОБА_1 документація не співпадає з технічною документацією ОСОБА_2, вони мають різну конфігурацію, хоча ділянки сусідні, в них спільна межа. Вважає, що це сталося тому, що попередній власник земельної ділянки ОСОБА_1 самовільно переніс межі своєї ділянки. Зазначене підтверджується планом відводу земельної ділянки від 106 року, з якого вбачається, що між ділянками існував проїзд шириною 6 метрів, але на його місті побудовано сарай, який на даний час належить ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначила, що у зв’язку із скасуванням державного акту вона не може приватизувати свою земельну ділянку. Просила позов задовольнити.

ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 заперечувала, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечував, просив відмовити у його задоволенні, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини. У судовому засіданні пояснив, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 та є власником земельної ділянки за зазначеною адресою на підставі Державного акту про право власності на землю, виданого 24 жовтня 2002 року. На момент придбання позивачем будинку АДРЕСА_1 у 1999 році, на земельній ділянці відповідача вже були побудовані сарай та гараж, з боку позивача не виникало ніяких заперечень відносно порушення земельних меж. На момент приватизації земельної ділянки відповідачем, позивач погодилася з існуючою межею, про що було складено протоколи узгодження меж земельної ділянки. У судове засідання 14 січня 2008 року ОСОБА_3 не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки судові не повідомив.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини. Проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала, письмових заперечень проти позову не надала. У судове засідання 14 січня 2008 року ОСОБА_1 не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки судові не повідомила.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, просила їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини. У судове засідання 14 січня 2008 року ОСОБА_4 не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом вручення судової повістки позивачеві, причини неявки судові не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Харківської області, розміром 600 кв. м., на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 червня 1999 року та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування від 29 липня 1964 року між Зміївською міською радою та попереднім власником будинку - ОСОБА_5 З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що вона не приватизувала земельну ділянку, у неї відсутній державний акт на право власності на землю.

З копії акту постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та сільського господарства від 15 серпня 2006 року, який складено в присутності депутата Зміївської міської ради ОСОБА_6 та заявника ОСОБА_1, вбачається, що комісія прийшла до наступного висновку. Розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідає технічному паспорту. Для обслуговування сараю мешканці ОСОБА_7 необхідно 70 см від сусідів ОСОБА_2, але ОСОБА_2 загородила цей прохід з порушенням законодавства. Також ОСОБА_2 збудувала свій сарай на землі ОСОБА_1 Комісія прийшла до висновку, що сарай, побудований ОСОБА_2 перетинає межу і частково знаходиться на землі ОСОБА_1 Прохід для обслуговування сараю та гаражу, який належить ОСОБА_1, загороджений ОСОБА_2 незаконно.

ОСОБА_2 була власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, площею 215 га, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Ш-ХР № 090258, виданого 24 жовтня 2002, а також є власником земельної ділянки площею 0, 100 га за цією ж адресою, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ХР № 090257, виданого 24 жовтня 2002.

З копії постанови Зміївського районного суду Харківської області від 6 січня 2007 року, яка набрала законної сили, вбачається, що в Державному акті на право приватної власності на землю конфігурація земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 у м. Змієві Харківської області, в частині межі від "А" до "Г" вказана невірно, значно зменшена, у зв’язку з чим Державний акт на право приватної власності на землю серії Ш-ХР № 090257, виданий на ім’я ОСОБА_2 Зміївською міською Радою 24 жовтня 2002 року, визнано нечинним та скасовано.

Таким чином, статус основної земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, на даний час не визначено. Межа між двома ділянками - по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - не встановлена, фактично відсутня.

Заявлені ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень меж земельних ділянок, відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, - по суті є вимогами про встановлення межі земельної ділянки. ОСОБА_2 пред’явлено вимоги про усунення порушень меж земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом встановлення меж, зобов’язання ОСОБА_8 відновити зруйнований нею паркан, який проходив по межі земельних ділянок. Таким чином, ОСОБА_2 також пред’явлено вимоги про встановлення межі земельної ділянки.

Крім того, спір про усунення порушень меж земельної ділянки, як і вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання знести гараж та сарай тісно пов’язані з вимогами про встановлення межі земельної ділянки та не можуть бути розглянуті по суті до встановлення меж земельної ділянки. В даному випадку суд позбавлений можливості вирішити питання, при виконанні вимог ст. 214 ЦПК України, про наявність чи відсутність обставин, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Статтею 158 ЗК України визначено органи, що вирішують земельні спори.

Відповідно ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що законом визначено інший порядок встановлення межі земельної ділянки, тому провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень меж земельних ділянок, відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, зобов’язання знести гараж та сарай, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень меж земельної ділянки, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом встановлення меж, зобов’язання відновити зруйнований паркан - підлягає закриттю.

Роз’яснити ОСОБА_1, ОСОБА_2, що вони мають право звернутися до органів місцевого самоврядування для вирішення земельного спору щодо встановлення меж земельних ділянок.

У разі незгоди з рішенням органів місцевого самоврядування щодо встановлення межі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, мають право на підставі ч. 5 ст. 158 ЗК України звернутися до суду для вирішення спору.

Керуючись ст. 158 ЗК України, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень меж земельних ділянок, відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, зобов’язання знести гараж та сарай, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень меж земельної ділянки, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом встановлення меж, зобов’язання відновити зруйнований паркан.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області.