Справа №2-211/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року                                                                                              м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді                                                             Василенка В.В.,

при секретарі                                                                     Тертишній Ю.Г.,

за участю позивача                                                           ОСОБА_1.,

відповідачки                                                                      ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за

позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розподіл майна

подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про розподіл майна подружжя.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1. мотивував тим, що з відповідачкою перебував у шлюбі, який розірвано в судовому порядку рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23.11.2005 року. Ухвалою цього ж суду від 11.12.2006 року між ним та відповідачкою була укладена мирова угода відповідно до якої за позивачем визнано право власності на будинок № АДРЕСА_1Черкаського району Черкаської області, а за відповідачкою - право власності на будинок АДРЕСА_2цього ж села. Окрім будинків за час їхнього шлюбу спільно були нажиті речі домашнього вжитку, а саме меблі, що знаходяться в будинку відповідачки, яка не бажає добровільно їх поділити. Просить визнати за ним право власності на 1Л цього майна і виділити в натурі: холодильник «Чинар» вартістю 280 грн, диван розкладний - 145 грн., 2 крісла - 90 грн., сервант - 180 грн., трельяж - 115 грн., всього майна на 810 грн., а відповідачці залишити майно вартістю 1890 грн, стягнути з неї на його користь різницю вартості їхніх часток в сумі 540 грн., стягнути витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позовні вимоги змінив. Просив суд виділити йому із спільного майна подружжя: диван вартістю 145 гривень; сервант - 180 гривень; трельяж - 115 гривень; два крісла по 45 гривень; ліжко дерев'яне односпальне - 40 гривень; тумбочка під телевізор - 45 гривень; пральна машина «Рига» - 75 гривень. Від різниці у вартості спільного майна подружжя, що виділяється відповідачці в сумі 415 грн. відмовився на користь останньої.

Відповідачка ОСОБА_2. в судовому засіданні позов визнала частково, з вартістю майна запропонованою позивачем згідна, але прохала суд виключити із розподілу спільного майна подружжя : килим 2 м *3 м - 400 гривень, який самовільно забрав позивач ОСОБА_1. 18 березня 2006 року; трельяж - 115 гривень, диван- 145 гривень та крісло-45 гривень так як ці речі не є спільним майном подружжя, а належать її дочці, ОСОБА_3яка проживає в Росії.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1. підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. З ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду, оскільки відповідачка ОСОБА_2. не бажає в добровільному порядку володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, чим порушує його права та інтереси.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, таким чином вимоги позивача, ОСОБА_1., не суперечать закону, не порушують права, свободи та інтереси відповідачки чи інших осіб.

Вимоги, заявлені відповідачкою ОСОБА_2. в судовому засіданні, що трельяж, диван та крісло є майном її дочки ОСОБА_3., суд вважає надуманими, тому, що вони спростовуються актом опису спільного майна ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від 06 травня 2004 року. Інших доказів, що це майно є власністю її дочки відповідачка не надала.

Суд вважає, що покази відповідачки ОСОБА_2. про те, що ОСОБА_1. самовільно забрав килим 2 м *3 м вартістю 400 гривень в березні 2006 року відповідають дійсності, тому що ці покази підтверджуються матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 508 за заявою ОСОБА_2., та показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_4. Тому суд при розподілі майна вважає за необхідним цей килим виділити позивачу ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. З, 10, 60, 88, 174, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 60-63, 65, 69-70 СК України, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Провести розподіл спільного майна ОСОБА_1та ОСОБА_2.

Виділити ОСОБА_1наступне майно: диван вартістю 145 гривень; сервант- 180 гривень; трельяж - 115 гривень; два крісла по 45 гривень; ліжко дерев'яне односпальне - 40 гривень; тумбочка під телевізор - 45 гривень; килим 2 м*3 м - 400 гривень; пральна машина «Рига» - 75 гривень. Всього на загальну суму 1090 гривень

Виділити ОСОБА_2 наступне майно: холодильник «Чинар» вартістю 280 гривень; два столи розкладні по 45 гривень; ліжко дерев'яне односпальне - 40 гривень; письмовий стіл - 65 гривень; стіл розкладний - 145 гривень; шафа- 135 гривень; диван розкладний - 120 гривень; крісло - 45 гривень; мікрохвильову піч - 300 гривень; ліжко двохспальне розкладне - 120 гривень; килимок настінний - 30 гривень; шафа платтяна- 135 гривень. Всього на загальну суму 1505 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1сплачені судовий збір в сумі 51 гривня та збір на інформаційно-технічне забезпечення в сумі ЗО гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.