Справа 2-6186\10 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Гальченко О.А.,
за участю позивача ОСОБА_1.,
її представника адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
його представника ОСОБА_4,
представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, служба у справах дітей Павлоградської міської ради про визначення місця проживання неповнолітніх дітей –
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду із позовом про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. В обґрунтування позову зазначає, що з 15.09.2007р. по 14.12.2009р. перебувала у шлюбі з відповідачем від якого народилася неповнолітня дитина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 15.06.2010 року. Вона не може з відповідачем дійти згоди щодо місця проживання дитини. Вважає, що місце проживання дитини повинно бути саме її адреса, а саме АДРЕСА_2 оскільки вона має стабільний заробіток, добре характеризується за місцем роботи та проживання, не перебуває на обліку в медичних закладах, має достатні житлово-побутові умови для утримання дитини, виконує свої материнські обов’язки, а також, вважає що оскільки дитина є жіночої статті то виховання дитини потрібно здійснюватися по перше матір’ю. Просить визначити місця проживання неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи приведені в позові та зазначені в судовому засіданні.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, його представник ОСОБА_4, в судовому засіданні, кожний окремо, з позовними вимогами не погодилися, зазначили, що за час перебування у шлюбі, позивач зловживала спиртними напоями, не дбала про дитину, у листопаді 2009 року на свій розсуд покинула дитину та виїхала до м.Павлограда на проживання. Також зазначили, що дитина проживає з батьком який має набагато кращі житлово-побутові умови для проживання, має більший стабільний заробіток, ніж позивач, він дбайливо турбується про дитину весь цей час, за висновком Петропавлівської райдержадміністрації від 22.02.2010року місце проживання дитини було визнано саме за адресою батька, а тому вважають, що місцем проживання дитини повинна бути залишено з батьком.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Павлоградської міської ради в судовому засіданні з приводу позовних вимог, поклався на думку суду, зазначив що житлово-побутові умови як позивача та і відповідача дозволяють утримувати дитину.
Представник третьої особи служби у справах дітей Павлоградської міської ради також поклався на розсуд суду.
Вислухавши пояснення учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивачу було роз’яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз’яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд прийшов висновку що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.09.2007 року та рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.12.2009р. шлюб був розірваний за позовом відповідача (а.с. 7).
За час перебування у шлюбі подружжя проживало у домоволодінні за адресою АДРЕСА_3, яке належало відповідачу на праві приватної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_8, яка була зареєстрована за місцем проживання батьків АДРЕСА_3.
З листопада 2009 року подружні стосунки позивача та відповідача погіршилися, позивач виїхала за адресою своїх батьків до АДРЕСА_2 де і проживає на даний час, а відповідач, разом з дитиною, переїхав за адресою своїх батьків АДРЕСА_4.
Як зазначила позивач в судовому засіданні, саме з листопада 2009 року між сторонами виник спір про місце проживання спільної дитини. Відповідач, мотивувавши тим, що дитину повезе до своїх батьків відвідати, зібрав речі дитини та більше не повертав дитину. Вона ніколи не погоджувалася з тим, що б дитина постійно проживала разом з батьком.
В свою чергу відповідач зазначив про те, що позивач самостійно покинула дитину та виїхала до м.Павлограда, а також надавала згоду про те, що дитина знаходилася на його утриманні та проживала з ним про що надав розписку, яку позивач написав власноруч 16.11.2009 року.
Суд вважає, що обставини, які зазначив позивач є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються письмовими доказами по справі.
Відповідно до ст.. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.12.2009р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу судом встановлено, що на час прийняття судом рішення про розірвання шлюбу, за домовленістю сторін було визначено місце проживання неповнолітньої дитини разом з її матір’ю.
Суд не бере до уваги в якості належного доказу написану власноруч позивачем розписку від 16.11.2009 року, за змістом якої позивач погоджується на розірвання шлюбу та зазначає про те, що неповнолітня дитина ОСОБА_8 проживала разом з батьком, оскільки зазначена розписка була написана на вимогу відповідача, під його диктовку, без зазначенням мети її написання, а також враховуючи те, що обставини викладені в розписці з приводу питання по визначенню місця проживання дитини різняться з обставинами, встановленими рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.12.2009р.
Також, доводи позивача про те, що вона не залишала на утриманні відповідача неповнолітню дитину, а завжди намагалася самостійно опікуватися про неї, підтверджуються такими доказами, як висновком служби у справах дітей від 15.02.2010 року відповідно до якого, саме за ініціативою позивача, зазначений орган, провів обстеження матеріально-побутових умов сторін, а також ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2010 року по цивільній справі № 2-178\2010 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.. 161 СК України, спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Як свідчать матеріали справи, сторони намагалися через орган опіки та піклування вирішити питання щодо місця проживання малолітньої дитини.
Пунктом 72 Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року « Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» встановлено що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності) та після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною, служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999 року, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень, видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача з приводу того, що місце проживання неповнолітньої дитини визначено рішенням Петропавлівської районної державної адміністрації, оскільки висновок, наданий зазначеним органом, як органом опіки та піклування, не передбачений Законом України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999року.
Окрім того, як зазначив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка є секретарем Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, при виконкомі сільської ради є орган опіки та піклування, який вона очолює. Органи місцевого самоврядування знають про спір між подружжям ОСОБА_3 з приводу місця проживання дитини, останнім було рекомендовано звернутися до суду з даним питанням, будь яких рішень сільська рада з даних питань не приймала. Також зазначила, що їй не відомо про надання висновків з приводу даного питання Петропавлівською районною державною адміністрацією, будь яких запитів сільська рада не отримувала.
За правилами, передбаченими п.2 ч.1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх зобов’язань, особиста прихильність дитини до виконання своїх батьківських обов’язків
Судом досліджено надані позивачем: довідку з місця роботи позивача, відповідно до котрої вона працює та має заробіток; Свідоцтво про право власності, відповідно до котрого позивач має у приватній власності ? частину 3 – кімнатної квартири; Акт обстеження житлово-побутових умов позивача складений службою у справах дітей, відповідно до котрого позивач має хороші умови для проживання з нею спільної з відповідачем дитини; характеристики за місцем роботи та проживання, відповідно до котрих позивач лише позитивно характеризується за місцем роботи та проживання; довідку медичного закладу, що позивач не перебуває на обліку у нарколога; свідоцтво про народження позивача, посвідчення пенсіонера та довідку з місця проживання, відповідно до котрого її батьками є ОСОБА_10, котрий є пенсіонером та – ОСОБА_11, котра є домогосподаркою. Позивач постійно відвідує дитину, яка проживає у батька.
Судом також досліджено надані відповідачем письмові докази: довідку з місця роботи відповідача, відповідно до котрої він працює та має заробіток; свідоцтво про право власності, відповідно до котрого відповідач має у приватній власності 2 – кімнатну квартиру; акт обстеження житлово-побутових умов відповідача складений службою у справах дітей, відповідно до котрого відповідач має хороші умови для проживання з ним спільної з позивачем дитини; характеристики за місцем роботи та проживання, відповідно до котрих відповідач лише позитивно характеризується за місцем роботи та проживання; довідку медичного закладу, що відповідач не перебуває на обліку у нарколога.
Однак, суд не бере до уваги негативну характеристику позивача за період проживання в с.Дмитрівка якою зазначено, що позивач зловживає спиртними напоями, оскільки відповідно до інших письмових доказів, позивач не перебуває на обліку в медичних закладах, не притягалася до адміністративної відповідальності.
Також суд враховує пояснення свідка ОСОБА_9, секретаря Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, яка в судовому засіданні пояснила, що негативна характеристика на позивача надана за заявою відповідача, однак скарг від інших мешканців села на позивача не надходило, вона особисто була на подвір’ї відповідача, але підтверджені неправильної поведінки матері не бачила.
Таким чином, суд критично відноситься до пояснень відповідача стосовно негативної поведінки з боку позивача та вважає їх необ’єктивними та такими, що не відповідають дійсності.
Думку малолітньої дитини з приводу зазначеного спірного питання, суд не може дослідити, оскільки через свій вік дитина не може висловити свою її.
За правилами, передбаченими ст.. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З приводу зазначеного вище, з урахуванням встановленого в судовому засіданні, враховуючи, рівність прав та обов’язків сторін по справі, їх відношення до дитини, увагу та турботу до неї, вік та прив’язаність до кожного з батьків, особливі якості батьків, можливість утворення належних умов для виховання, а також інтереси фізичного і духовного розвитку, суд вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її матір’ю ОСОБА_1, 1984 року народження, за адресою АДРЕСА_2 оскільки дитина є дівчиною та їй потрібен материнський догляд.
В свою чергу, керуючись ст.. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі, питання з приводу розподілу судових витрат понесених позивачем при подачі позову суд не розглядає, оскільки зазначених вимог позивач перед судом не ставив.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, служба у справах дітей Павлоградської міської ради про визначення місця проживання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір’ю ОСОБА_1, 1984 року народження, за адресою АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О.Круговий