У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на постановлене судове рішення щодо засудженого ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

            Вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 вересня 2005 року засуджено

ОСОБА_1,

5 листопада 1986 року народження,

раніше не судимого,

за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, а в силу ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно до 5 років позбавлення волі.

            На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов”язки, передбачені ст.76 КК України.

            В апеляційному порядку справа не розглядалась.

            Згідно з вироком ОСОБА_1засуджено за те, що він 1 липня, 3 липня, 5 липня та 19 липня 2005 року проникав у АДРЕСА_1, звідки викрав майно потерпілого ОСОБА_2відповідно на суми 1.411 грн., 2.522 грн., 2.216,50 грн. та 42.070 грн.

            У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, просить скасувати постановлений щодо нього вирок внаслідок м”якості призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

            Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні слід відмовити.

            Висновок про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні крадіжок чужого майна суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку, зокрема показаннями самого ОСОБА_1, який вину визнав і що, по суті, у касаційному поданні не оспорюється, як не сопорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

            Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

            Дії ОСОБА_1за ч.3 і ч.4 ст.185 КК України кваліфіковані вірно, а покарання призначено з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу ОСОБА_1, який позитивно характеризується, розкаявся у вчиненому, що крадіжки він вчинив із квартири свого дядька, якому повністю відшкодував шкоду  та інших обставин, що пом”якшують покарання.

            Крім того, як вбачається із протоколу судового засідання, в судових дебатах прокурор, який підтримував обвинувачення в суді, просив призначити ОСОБА_1саме таке покарання і звільнити від його відбування на іспитовий строк, з чим суд  погодився і належно мотивував своє рішення, вирок суду з цих підстав оскаржений не був, а тому наведені у поданні доводи щодо м”якості призначеного ОСОБА_1покарання слід визнати необгрунтованими.

            Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України особам відсутні.

            Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Чернівецької області відмовити.

Судді:

Коновалов В.М.                            Скотарь А.М.                                   Жук В.Г.