2-2149/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Данковській С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, в якому зазначено, що 3.08.2007 року між АТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-201/380/2007, відповідно до п.2 частини № 1 якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 48 970,00 доларів США строком до 3.08.2013 року з цільовим використанням його на купівлю автомобіля, а відповідач (позичальник) зобов’язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання, зазначені в договорі. Відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору фіксована процентна ставка становить 12,49% річних. Відповідно до п. 4 частини № 1 кредитного договору сума кредиту та відсотків щомісяця погашається рівними частинами з нарахуванням відсотків на залишок заборгованості по кредиту.
В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, 3.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-CL-201/380/2007, згідно з яким ОСОБА_2 зобов’язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань.
Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору зобов’язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються, у зв’язку з чим станом на 8.06.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 386 046 грн. 75 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 294 796 грн. 73 коп. (що є еквівалентом 37 217, 10 доларів США), відсотків за користування кредитом в розмірі 4 008 грн. 66 коп. (що є еквівалентом 506, 08 доларів США), нарахованої пені в розмірі 87 241 грн. 36 коп., на письмові вимоги банку про дострокове погашення кредиту, відповідачі жодних дій, що свідчили б про виконання зобов’язань за кредитним договором, не виконали, просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором, судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги за вказаними в позовній заяві підставами, просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні ОСОБА_3 – як представник відповідача ОСОБА_1 та в якості третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначаючи, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в забезпечення виконання обов’язків за яким було укладено договір поруки з ОСОБА_2, виконання зобов’язань за зазначеним договором також було забезпечено переданням в заставу автомобіля TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1. Крім того, між позивачем та ОСОБА_1 укладалися додаткові угоди, якими змінювалася відсоткова ставка за кредитним договором та умови внесення платежів, умови яких відповідач виконувала в повному обсязі до листопада 2009 року. Після того, як відповідач прострочила внесення наступного платежу на дев’ять днів, позивач здійснив звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису № 7287 від 12.11.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. На даний час автомобіль вилучено та перебуває на відповідальному зберіганні в ПАТ «ОТП Банк». На підставі наведеного просив в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначаючи, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в забезпечення виконання обов’язків за яким було укладено договір поруки з ОСОБА_2, проте виконання зобов’язань за зазначеним договором також було забезпечено переданням в заставу автомобіля TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1. Згідно умов договору застави банк має право в разі невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, що і було здійснено на підставі виконавчого напису № 7287 від 12.11.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. На даний час автомобіль вилучено та перебуває на відповідальному зберіганні в ПАТ «ОТП Банк», тобто позивач здійснив задоволення вимог за договором іншим, передбаченим договором, шляхом. Крім того, з ОСОБА_1, як позичальником, 4.03.2009 року, 17.03.2009 року, 3.06.2009 року укладалися додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювалася відсоткова ставка за користування кредитними коштами і збільшувався розмір майнової відповідальності, про які поручителю ОСОБА_2 відомо не було, її згоди на укладання зазначених договорів не надано.
Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлений позов не є законним, обґрунтованим та не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 3.08.2007 року між АТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-201/380/2007, відповідно до п.2 частини № 1 якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 48 970,00 доларів США строком до 3.08.2013 року з цільовим використанням його на купівлю автомобіля, а відповідач (позичальник) зобов’язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання, зазначені в договорі.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно у розмірі платежу та не пізніше дати платежу шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Згідно п. 3 ч. 1 кредитного договору розмір платежу становить 680, 14 доларів США + сума нарахованих відсотків на дату платежу. Датою платежу визначено 3 число кожного місяця.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 509, 526, 610, 611, 624, 625, 651, 1050 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у строки та в порядку відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з позовної заяви та з пояснень представника позивача відповідачем умови кредитного договору виконуються частково, внаслідок чого станом на 8.06.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 386 046 грн. 75 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 294 796 грн. 73 коп. (що є еквівалентом 37 217, 10 доларів США), відсотків за користування кредитом в розмірі 4 008 грн. 66 коп. (що є еквівалентом 506, 08 доларів США), нарахованої пені в розмірі 87 241 грн. 36 коп.
Проте такі твердження позивачем необґрунтовані. Як встановлено з наданих суду копій додаткових угод до кредитного договору, додатковим угодами від 4.03.2009 року та 17.03.2009 року сторонами змінено графік платежів, а додатковою угодою від 3.06.2009 року встановлено відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 8, 57 % та узгоджений новий графік внесення платежів.
Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, наданого позивачем, умови додаткових угод відповідачем ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.
Крім того, як вбачається з умов кредитного договору строк повернення суми заборгованості за кредитним договором настане 3.08.2013 року, позивач не надав суду відомостей про поточну та прострочену суму заборгованості за кредитом, а вимагає стягнення повної суми заборгованості, в тому числі і за вимогами, строк сплати яких не настав.
Свої вимоги про стягнення всієї суми заборгованості позивач також мотивував направленням на ім’я боржника ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, яке вручене 31.03.2009 року. Проте як вбачається з наявної в матеріалах справи копії поштового повідомлення, лист на ім’я ОСОБА_1 з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, датований 10.03.2010 року, був відправлений 6.03.2010 року, тому судом в якості доказу у справі зазначене поштове повідомлення до уваги не приймається.
Як передбачено ст. ст. 573, 589, 590 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, набуває права на звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду.
Як встановлено з копії кредитного договору, виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, окрім укладення договору з поручителем, забезпечено переданням в заставу транспортного засобу – автомобіля TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1.
Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Як вбачається з наданих суду копії виконавчого напису, акту опису та арешту майна та не оспорював в судовому засіданні представник позивача, на підставі виконавчого напису № 7287 від 12.11.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., звернено стягнення на предмет застави - автомобіль TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1. На даний час автомобіль вилучено та перебуває на відповідальному зберіганні в ПАТ «ОТП Банк».
Пояснення представника позивача про те, що здійснення виконавчого напису оскаржено та є судове рішення, яким позов про визнання виконавчого напису недійсним задоволено, судом уваги не приймає, оскільки відомостей про таке рішення та набрання ним законної сили суду не надано.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач здійснив задоволення вимог за договором іншим, передбаченим договором, шляхом, аніж стягнення заборгованості за кредитним договором в судовому порядку.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, як з солідарного боржника, суд виходить з наступного.
Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором з нарахованими відсотками та пенею, солідарно з ОСОБА_1 як боржника та ОСОБА_2 як поручителя.
Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Таким чином, поручитель несе солідарну відповідальність разом з боржником лише у разі одержання вимоги кредитора, про що зазначено і в п. 3.4 договору поруки.
Оскільки в силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, направлення ОСОБА_2 повідомлення з вимогою виконати зобов’язання ОСОБА_1 є обов’язковим.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника поручителю.
Крім того, як встановлено з наданих представником відповідача додаткових угод, з ОСОБА_1, як позичальником, 4.03.2009 року, 17.03.2009 року, 3.06.2009 року укладалися додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювалася відсоткова ставка за користування кредитними коштами, про які поручителю відомо не було, його згоди на укладання зазначених договорів не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 57, 60, 74, 88, 169, 208-209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 573, 575, 589, 590, 610, 611, 624, 625, 651, 1054 ЦК України, Закону України «Про заставу» суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.А.Галущенко