Категорія №2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2010 року Справа № 2а-7640/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Агевич К.В.,
при секретарі Ворошило О.Є.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Соболь К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області – старшого державного інспектора на автомобільному транспорті Лапочкіна Олександра Веніаміновича про визнання протиправними постанов про адміністративне правопорушення, про скасування постанов про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
06 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з Алчевського міського суду Луганської області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області – старшого державного інспектора на автомобільному транспорті Лапочкіна Олександра Веніаміновича про визнання протиправними постанов про адміністративне правопорушення, про скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач в судовому засіданні підтримав та обґрунтовує їх тим, що на початку липня 2010 року він із сім’єю, родичами і друзями вирушив на відпочинок в місто Бердянськ на мікроавтобусі Фольксваген ЛТ 35, д/н НОМЕР_1, яким керував на підставі тимчасового реєстраційного талону. В місті Дебальцеве його зупинив інспектор Державної інспекцій на автомобільному транспорті для перевірки документів. Після чого інспектором було складено протокол від 11.07.2010 про порушення вимог чинного законодавства, а саме: перевезення пасажирів за відсутності ліцензії на виконання пасажирських перевезень; перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 км. одним водієм; порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів.
Зазначив, що 19.07.2010 начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області прийнято постанови: №098983 від 19.07.2010, №098984 від 19.07.2010, №098985 від 19.07.2010.
Позивач просив визнати протиправними зазначені постанови, вважав за необхідне їх скасувати.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та пояснив, що перевірка позивача була проведена з дотриманням вимог законодавства на підставі направлення на проведення рейдової перевірки, яке, в свою чергу, видано з дотриманням та у відповідності з Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі –Закон) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання статті 6 цього Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі – Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Відповідно до пунктів 14-15 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.
В результаті перевірки транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_1, що використовується позивачем, державними інспекторами територіального управління головавтоінспекції в Луганській області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним державними інспекторами відповідача 11.07.2010 в місці перевірки м. Дебальцеве Донецької області
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана перевірка була проведена на підставі завдання на проведення перевірки № 046752 від 09.07.2010.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник – це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів автотранспортними засобами.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи,
передбачені законодавством України.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 11.07.2010 в місті Дебальцево Донецької області співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області було виявлено факт перевезення позивачем пасажирів по маршруту Алчевськ – Бердянськ – Алчевськ, на належному йому автомобілі марки «Фольксваген ЛТ 35 ПЕ», державний номер НОМЕР_2, без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону №2344, а саме – без ліцензії та ліцензійної картки. Також виявлено факт порушення позивачем ст. 60 Закону № 2344, а саме режиму праці та відпочинку - керував біля 14 годин, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів.
При цьому, в Акті перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним державними інспекторами відповідача 11.07.2010, відсутні будь-які пояснення чи заперечення водія з приводу виявлених порушень (а.с.55), але акт про виявлені під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт від 11.07.2010 позивач підписав, при цьому також жодних пояснень не надав.
Постановами відповідача №098983, №098984, №098985 (а.с. 4-6) від 19.07.2010 до позивача - суб’єкта підприємницької діяльності (а.с. 52), застосовано фінансові санкції у розмірі 1700грн.,510 грн., 340 грн., передбачені відповідно абзацами 3,8,7 частини 1 ст. 60 Закону №2344.
Доводи позивача, щодо того що він здійснював перевезення для власних потреб, так як перевозив із Бердянська до Алчевська родичів та знайомих, спростовуються саме його поясненнями та поясненнями свідків з його боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині необізнаності щодо заявлених ними 12 пасажирів, яких перевозив позивач у день складання відносно нього акту 11.07.2010 співробітниками відповідача – ніхто не зміг перелічити всіх поіменно 12 родичів та знайомих позивача, навіть сам позивач, а ст. 39 Закону №2344 передбачає серед документів на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб наявність списку пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою. До того ж в акті перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним державними інспекторами відповідача 11.07.2010, зазначено «…виявлено порушення надання транспортних послуг, перевезення пасажирів по маршруту Алчевськ – Бердянськ – Алчевськ…, перевезення пасажирів по маршруту понад 500 км одним водієм, відсутня ліцензійна картка…» відсутні будь-які пояснення чи заперечення позивача з приводу виявлених порушень (а.с.55). В матеріалах справи міститься заява позивача від 13.07.2010 про видачу ліцензії з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами та 1 ліцензійної картки (а.с. 51) та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця № 228156 серія В03 від 04.03.2009 (а.с. 52). Відстань Алчевськ – Бердянськ – Алчевськ складає понад 700 км і рейс здійснювався одноособово позивачем по справі, що підтверджується поясненнями як позивача так і відповідача. Наведене вказує на безпідставність та недоведеність доводів позивача стосовно здійснення ним перевезень для власних потреб та перевезення пасажирів на відстань меншу ніж 500 км.
Згідно з пунктами 25-27 Порядку справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Таким чином, відповідач правомірно, на підставі наявних матеріалів справи, прийняв рішення про притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абз.3,8 ч.1. ст.60 Закону №2344.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких суд повинен дотримуватися при реалізації повноважень владного суб’єкта, встановлюючи, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи позовні вимоги по суті та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи в акті перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним державними інспекторами відповідача 11.07.2010, зазначено «… на момент перевірки водій порушив режим праці та відпочинку, а саме керував біля 14 годин…». Свідок з боку відповідача ОСОБА_6 – інспектор територіального управління головавтоінспекції у Луганській області пояснив, що факт порушення режиму праці та відпочинку, а саме що позивач керував біля 14 годин, він встановив згідно дорожнього листа який був наданий для перевірки позивачем. Позивач проти існування дорожнього листа заперечував. До матеріалів справи дорожнього листа не надано. Суд критично оцінює зазначене в акті відповідачем що позивач керував біля 14 години, та погоджується з доводами позивача у цій частині враховуючи наступне. Відстань Алчевськ – Бердянськ складає 350 км, Бердянськ – Дебальцеве 250км разом складає 600 км. Максимально допустима швидкість руху складає від 90 до 110 км на годину. Тобто водій у даному швидкісному режимі проїде 600 км тобто до місця складання акту за 7 – 8 годин без відпочинку. Суд вважає, що в даній частині відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а також не довів ці обставини. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.11.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 15.11.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області – старшого державного інспектора на автомобільному транспорті Лапочкіна Олександра Веніаміновича про визнання протиправними постанов про адміністративне правопорушення, про скасування постанов про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області №098985 від 19 липня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 15 листопада 2010 року.
СуддяК.В. Агевич