Категорія №2.14.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2010 року Справа № 2а-7325/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Агевича К.В.
при секретарі: Ворошило О.Є.,
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Луганської митниці про визнання рішення протиправним, -
ВСТАНОВИВ :
До Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагода Плюс» із адміністративним позовом до Луганської митниці (далі - відповідач), у якому просить (із урахуванням уточнень) визнати протиправним рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати нечинним рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати протиправним рішення Старобільської митниці від 24.03.2010 року про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оформлене відповідною карткою відмови № 704020001/0/00102; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення від 24.03.2010 року про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оформлене відповідною карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати нечинним рішення Старобільської митниці від 24.03.2010 року про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оформлене відповідною карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати протиправною відмову Старобільської митниці від 24.03.2010 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, згідно з карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати нечинною відмову Старобільської митниці від 24.03.2010 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, згідно з карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00102 Старобільської митниці від 24.03.2010 року; скасувати з моменту оформлення Старобільською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00102 від 24.03.2010 року; визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00102 Старобільської митниці від 24.03.2010 року; визнати протиправним рішення Старобільської митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуску його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010 року; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуску його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010 року; визнати нечинним рішення Старобільської митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуску його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010 року; визнати протиправним рішення Старобільської митниці про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного рішення № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного рішення № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати нечинним рішення Старобільської митниці про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного рішення № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати протиправною бездіяльність Старобільської митниці, а саме, не скасування ним рішення цієї митниці про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати протиправною бездіяльність Старобільської митниці, а саме, неприйняття нею рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 704020001/2010/001363 від 22.03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187.5 доларів США, тобто, на рівні договірної вартості товару; визнати протиправною бездіяльність Старобільської митниці, а саме, неприйняття нею рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 704020001/2010/001415 від 24,03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187.5 доларів США, тобто, на рівні договірної вартості товару; зобов'язати Луганську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 704020001/2010/001363 від 22.03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187.5 доларів США, тобто, на рівні договірної вартості товару; зобов'язати Луганську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 7 4020001/2010/001415 від 24.03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187,5 доларів США, тобто на рівні договірної вартості товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що митна вартість товарів, визначена декларантом (Позивачем) у ВМД та ДМВ, за ціною угоди (метод 1) - у розмірі 1076119,54 грн., еквівалент якої в доларах США складає 135187.5 доларів США, проте митним органом митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості товарів (метод 6), посилаючись на цінову інформацію ЦБД ДМСУ, що призвело до визначення митної вартості у сумі 147000 доларів США. Позивач вважає, що прийняте рішення про визначення митної вартості товару протиправне, оскільки позивачем надано для визначення митної вартості товарів всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, а надання додаткових документів є правом, а не обов’язком декларанта. На думку позивача, рішення про визначення митної вартості товарів не обґрунтоване та не мотивоване.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечуючи проти позову пояснили, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач не надав повного пакету документів, необхідних для визначення митної вартості за методом 1, а також не можливо застосувати методи 2,3,4,5 тому був застосований резервний метод визначення митної вартості товару (метод 6), просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що між позивачем - ТОВ «Ладога Плюс» та компанією «Loyal Group Trading Co., Ltd» (Китай) укладено контракт від 31.08.09 № LGT-LADOGA-09-1 (копія додається) щодо поставки товару «полистирол вспенивающийся» (мовою оригіналу контракту).
Позивачем до Старобільської митниці до митного оформлення була заявлена вантажно-митна декларація (далі-ВМД) №704020001/2010/001363 від 22.03.10 для здійснення митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі зазначеного вище контракту.
Митна вартість товару була заявлена за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.
Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості 87,5 т товару, заявленого 22.03.2010 по ВМД №704020001/2010/001363, було встановлено, що митна вартість кожної з чотирьох задекларованих марок товару «полістирол, призначений для спучування (спінювання)», а саме: F-MS, F-SA, F-SB, F-S становить 1545 дол. США за 1 тону на умовах поставки СІФ-Одеса.
Зазначена митна вартість відповідала фактурній вартості, яка зазначалася в проформа-інвойсі від 06.01.10 № XQ-100015, що не суперечило п. 5.1 контракту LGT-LADOGA-09-1 від 31.08.2009, відповідно до якого «Цена на товар оговаривается на каждую конкретную поставку и зафиксирована в соответствующем Проформа-инвойсе, взаимно согласованном обеими Сторонами».
У ході розгляду документів, наданих для митного оформлення, у посадових осіб митниці виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товарів з наступних причин:
- товар було ввезено за непрямим контрактом;
- надані документи про оплату за товар (платіжні доручення від 22.01.10 № 5 та від 28.01.10 № 7) не відповідали умовам оплати за товар, зазначеним у проформі-інвойсі від 06.01.10 № XQ-100015;
- документ “Калькуляция производства вспенивающегося пенополистирола” (копія додається) виданий не виробником, а відправником товару та всупереч вимогам п. 12 Порядку, затвердженого ПКМУ від 20.12.10 № 1766, не був оформлений належним чином;
- дані, зазначені в калькуляції, не підлягали обчисленню, так як не містили точних даних щодо складових, які приймали участь в реакції полімеризації. Разом з цим, кінцева вартість виробництва продукції (собівартість) відповідала фактурній вартості товару, що викликало сумнів через відсутність економічної доцільності зовнішньоекономічної операції;
- в п.6.3 контракту передбачалася надання покупцю страхового полісу, що свідчило про неврахування при визначенні фактурної вартості товару оплати за страхування товарів - однієї із складових митної вартості, в той час як така інформація в зазначеній вище калькуляції була відсутня, хоч затрати на транспортування (фрахт) передбачені були;
- за наданою експортною ВМД неможливо ідентифікувати комерційні умови поставки ( відправник - отримувач, умови поставки згідно правил ІНКОТЕРМС та ін.).
У зв’язку із зазначеним, керуючись ст. 265 МКУ, згідно з якою митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством (Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.08 №1766, наказ ДМСУ №828) декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (Копія декларації митної вартості форми ДМВ-1 з підписом декларанта з переліком документів додається):
1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника,
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товару від спеціалізованих експертних організацій,
3) інші документи.
Декларант, ознайомившись із переліком запропонованих для з’ясування питання документів, не вжив в повному обсязі заходів по виконанню обов’язків, визначених ст. 264 МКУ по наданню необхідних відомостей, надавши не всі додаткові документи, а надані не могли підтвердити заявлену митну вартість. Про відмову у наданні інших документів свідчить запис декларанта у декларації митної вартості від 23.03.10.
Для підтвердження заявленої митної вартості було надано:
- прайс-лист від 16.03.10, який не був оформлений належним чином та містив інформацію щодо вартості лише запропонованого товару і лише для конкретного покупця, а не для невизначеного кола покупців, виданий після дати укладання проформи-інвойсу від 06.01.10 № XQ-100015 (копія додається);
- пропозицію щодо сировини (стирол-мономер) від 04.02.10, тобто лише одного виду сировини, використаної в процесі полімеризації (копія додається), також виданої після дати виробництва товару, відповідно до сертифікату аналізу товар вироблено 28.01.10;
- лист-декларацію від 29.10.09, яка підтвердила, що виробник і відправник товару є різними юридичними особами;
- витяг з каталогу виробника щодо використаного матеріалу.
В наданні інших документів було відмовлено у зв’язку з їх відсутністю.
У зв’язку з виявленням неточних та суперечливих відомостей у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару, з урахуванням того, що на вимогу митного органу підприємством було відмовлено у наданні запропонованих додаткових документів, наявністю у митниці інформації щодо вищого рівня митної вартості заявленого товару, відділом контролю митної вартості та номенклатури митниці з дотриманням вимог законодавства було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 24.03.10 №704000006/2010/000075/2, відповідно до якого митна вартість була визначена на рівні 147000 дол. США (1,68 дол. США за 1 кг помножити на кількість товару 87 500 кг дорівнює 147000 дол. США).
Враховуючи, що документи, надані позивачем для митного оформлення товарів, заявлених за ВМД № №704020001/2010/001363, містили неточні відомості, позивачем було відмовлено в наданні додаткових документів, оцінка товару для митних цілей була здійснена митним органом, у зв‘язку з чим позивачу було відмовлено в прийнятті зазначеної вище вантажної митної декларації, та видано Картку відмови № 704020001/0/000102 і запропоновано подання нової ВМД, здійснивши розрахунок митної вартості за методом 6 (резервний метод) у відповідності до Рішення про визначення митної вартості товарів від 24.03.10 № 704000006/2010/00075/2.
Частиною 3 ст. 264 МКУ передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов’язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Строк дії гарантійних зобов’язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, встановлено наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230.
На підставі заяви позивача від 24.03.10 № 24 за ВМД від 24.03.10 №704020001/2010/001415 товар було випущено у вільний обіг під гарантію сплати платежів до державного бюджету за митною вартістю, визначеною митним органом.
Згідно з п. 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України митним органом приймається рішення (як акт розпорядчого характеру суб’єкта владних повноважень) про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, а не рішення про визначення митної вартості товарів.
Про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, було повідомлено керівника ТОВ «Ладога Плюс» листом Старобільської митниці від 07.05.10 № 11-20/1222.
Перелік документів, які зобов’язаний подати декларант для підтвердження митної вартості товару, зазначений у п. п. 7 –11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані документи, перелік яких наведено в пункті 7 Порядку №1766.
Згідно статті 88 МКУ декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до статті 259 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МКУ передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 266 МКУ встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:
перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;
порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Отже, виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні. Тому, посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003 № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: «Для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів відповідно до вимог ПКМУ від 20.12.06 № 1766 (п.11).
Декларант в той же день був ознайомлений з цим записом.
Суд вважає помилковими твердження представника позивача, що надання додаткових документів є правом, а не обов’язком декларанта, оскільки надання зазначених документів, передбачено п. 11 ПКМУ № 1766, відповідно до якого, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.
Перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
Однак, Позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої їм митної вартості та не надав до митниці необхідних документів у встановлений строк, а також у 90-денний термін для можливого перегляду рішення митного органу із урахуванням усіх наданих документів.
Відповідно до ст. 266 МКУ основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Недостатність документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1.
Судом встановлено, що позивач не звертався до митного органу для отримання інформації щодо неможливості застосування методу 1.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Статтею 267 МКУ визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За відсутності у митниці необхідної інформації, неможливо було застосувати при визначенні митної вартості товарів також і методи 2 та 3 згідно статей 268 і 269 Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об’єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5.
Враховуючи недостатність наданих документів та наявність у митниці іншої інформації про митну вартість товарів, після проведення консультацій з декларантом, митницею винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010.
При застосуванні 6 методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ).
Відповідно до Рішення митниці, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена згідно ст. 273 МКУ за 6 методом.
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі – Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Відповідно до п.п. 6.6. цього Порядку, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких суд повинен дотримуватися при реалізації повноважень владного суб’єкта, встановлюючи, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач правомірно, на підставі наявних матеріалів справи, прийняв рішення про відмову в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення митниці про визначення митної вартості товарів відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.11.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 15.11.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Луганської митниці про визнання рішення протиправним відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 15 листопада 2010 року.
Суддя К.В. Агевич