Справа № 2-309/2007 року.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді                                   ХАРЧЕНКО Л.Г.,

при секретарі                                         БОЙКО Л.М.,

та адвоката                                            ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. посилаючись на те, що в серпні 2005 року між сторонами була укладена усна угода купівлі-продажу, згідно якої ОСОБА_3. продав ОСОБА_2. 10 штук плит ФСК за 2800 грн.

12 серпня 2005 року ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_3. аванс за продані плити в розмірі 2500 грн. про що отримав від нього розписку.

В зв'язку з тим, що для перевезення плит необхідно було провести підготовку, найняти транспорт, решту грошей ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити в момент передачі йому плит.

18 листопада 2006 року коли позивач найнявши транспорт приїхав в с. Балаклею за плитами і віддав решту грошей, відповідач відмовився передати позивачу плити і порвав розписку на 300 грн.

Просив суд, зобов'язати ОСОБА_3. передати ОСОБА_2. куплені ним 10 штук плит перекриття ФСК та стягнути понесені матеріальні збитки в розмірі 400 грн. та причинену моральну шкоду в розмірі 1800 грн., яка виразилась у душевних стражданнях з приводу порушення права власності та погіршенням стану здоров'я в зв'язку з ситуацією, що склалась.

В судовому засіданні позивач змінив предмет і підстави позову і просив визнати угоду укладену між сторонами фіктивною, тобто укладеною без наміру створення правових наслідків зі сторони продавця і визнати її недійсною.

Просив стягнути з відповідача 2800 грн. коштів, що виплатив ОСОБА_2. за бетонні плити, матеріальні збитки пов'язані з транспортними витратами в розмірі 400 грн., моральну шкоду в розмірі 1800 грн. та судові витрати по оплаті: судового збору-51 грн., за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-30 грн., правову допомогу-300 грн., а всього 5381 грн.

Відповідач ОСОБА_3. позов визнав частково і показав, що дійсно в 2005 року до нього звернувся ОСОБА_2 з пропозицією продати йому 10 штук бетонних плит за 2500 грн.

ОСОБА_3. не влаштовувала така ціна і він запропонував йому свою ціну, по 450 грн. за плиту. ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_3. 2500 грн. авансу, а решту грошей зобов'язувався заплатити тоді, як буде забирати плити.

2

Проте грошей від ОСОБА_2. ОСОБА_3. так і не отримав, а коли той самовільно намагався забрати плити, ОСОБА_3. перешкодив йому і викликав працівників міліції.

Згоден повернути ОСОБА_2. 2500 грн., авансу, в решті позову просив відмовити.

Заявлений позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в 2005 році ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3. з пропозицією укласти договір купівлі-продажу 10 штук бетонних перекрить за 2500 грн. на що ОСОБА_3. запропонував інші умови укладення договору та іншу ціну.

ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_3. 2500 грн. авансу в рахунок майбутнього договору, а ОСОБА_3. видав ОСОБА_2.   письмову розписку про отримання авансу.

Тобто, відповідно до ст.хт. 641,646 ЦК України, одна сторона звернулася з пропозицією про укладення майбутнього договору, а друга сторона запропонувала укласти договір на інших умовах, що є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією.

Як передбачає ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи і пояснень сторін, між сторонами не було досягнуто згоди про ціну майна, тобто не було досягнуто істотної умови для відплатного договору.

Позивачем також, не надано доказів про те, що ціна договору була визначена сторонами у 2800 грн., а відповідач про це заперечує.

Запрошені ним свідки ОСОБА_4. і ОСОБА_5. не підтвердили існування розписки на 300 грн.

Відповідно ОСОБА_3. з цих причин відмовився передавати своє майно у власність ОСОБА_2., що підтвердили свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7.

При таких обставинах, суд вважає, що між сторонами були наміри укласти договір купівлі-продажу, але у зв'язку з недосягненням згоди по істотних умовах, зобов'язання припинились неможливістю його виконання.

ОСОБА_2 не заплатив ОСОБА_3. призначену ціну майна, а ОСОБА_3. відмовився його продавати.

Суд не знаходить у правовідносинах сторін ознак фіктивного правочину, так як наміри у сторін укласти угоду купівлі-продажу були, але сам договір не відбувся, що підтверджується зібраними по справі доказами та показами сторін.

Залізобетонні плити є власністю подружжя ОСОБА_3. та ОСОБА_8. за згодою якої відповідач намагався продати спільне майно, що стверджується накладною № 46 від 22 липня 2000 року та поясненнями ОСОБА_8. і ОСОБА_3.

В зв'язку з тим, що зобов'язання між сторонами припинились ОСОБА_2 вправі вимагати повернення виконаного ним в рахунок майбутнього договору, тобто сплачену ним суму авансу 2500 грн., а ОСОБА_3. зобов'язаний виконати його умову повернути гроші.

ОСОБА_2 також повинен повернути ОСОБА_3. вивезену ним одну плиту ФСК.

Позови у частині майнової шкоди, що складається з витрат понесених Прєліним В.В. по оплаті транспорту та в частині стягнення моральної шкоди причиненої неправомірними діями відповідача, не підлягають задоволенню, так як позивачем не доведена вина ОСОБА_4. у їх заподіянні та відсутності між ними договірних відносин.

Крім того, згідно ст..23 ЦК України укладення фіктивного правочину на який посилається позивач, взагалі не передбачає стягнення моральної шкоди, як правового наслідку.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

3

Що стосується витрат за правову допомогу, суд враховуючи складність справи, участь адвоката в судових засіданнях, їх кількість, часткове задоволення позову, вважає, що вони можуть бути задоволені в розмірі 100 грн.

На підставі наведеного і ст..ст. 598, 607, 638, 641, 646 ЦК України, керуючись ст..ст 10, 57-60, 88, 212,213, 215   ЦПК України, суд,-

в и р і шив:

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2     2500 грн. авансу сплаченого ним в рахунок майбутнього договору та понесені   судові витрати: 51 грн. судового збору, 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 100 грн. за надання правової допомоги, а всього 2681 грн.

Зобов'язати ОСОБА_2. повернути ОСОБА_3. одну плиту перекриття ФСК.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання такої заяви-апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження-після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.