Справа № 11-557/10 Головуючий у І інстанції Ющук О.С.
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Польовий М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 19 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Польового М.І.
суддів: Оксентюка В.Н., Лозовського А.О.,
з участю прокурора: Старчука В.М.
засудженого: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2010 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, інвалід 2 групи з дитинства, не одружений, не працює, раніше судимий: вироком Луцького міськрайонного суду від 3.12.2009 року за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; вироком Луцького міськрайонного суду від 23.03.2010 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, -
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутої частини покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 23.03.2010 року, остаточно призначено до відбуття 5 (п’ять) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 22 квітня 2010 року, зарахувавши в цей строк період затримання та перебування його під вартою з 6 по 7 серпня 2009 року, з 29 жовтня по 3 грудня 2009 року включно.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.
Цивільні позови задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ВАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії 571 (п’ятсот сімдесят одну) гривню 20 копійок та в користь ОСОБА_4 2378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) гривень матеріальної шкоди.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, 31 грудня 2008 року приблизно об 11год.30хв., відчинивши шляхом підбору ключа автомобіль марки «ВАЗ-21011», д.н.з. НОМЕР_1, що знаходився на стоянці біля супермаркету «Там-там» по проспекту Соборності в місті Луцьку, таємно викрав автомагнітолу «Піонер», ноутбук «Асеr» з модемом GPRS, з карткою оператора МТС, яка не становить матеріальної цінності, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3328 гривень.
Він же, повторно, 1 серпня 2009 року, приблизно о 23год.30хв., перебуваючи в приміщені бару «Княжий двір» по проспекту Соборності в місті Луцьку, таємно викрав з синтезатора ноутбук марки «Асер 5220» вартістю 5000 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 на вказану суму матеріальну шкоду.
Він же, повторно, 21 березня 2010 року, приблизно о 23год.00хв. за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись біля будинку по вул. Кравчука, 16 в місті Луцьку, таємно викрали скутер марки «Корадо Солана», чим завдали потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3500 гривень.
Він же, повторно, 21 березня 2010 року, приблизно о 23год.30хв., відчинивши шляхом підбору ключа автомобіль марки «ВАЗ-21002» д.н.з. НОМЕР_2, що знаходився в дворі будинку №8 по вул. Федорова в місті Луцьку, таємно викрав автомагнітолу «Кенвуд», чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 850 гривень.
Він же, повторно, 28 березня 2010 року, приблизно о 15год.20хв., з автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_3, що знаходився в дворі АДРЕСА_2, таємно викрав автомагнітолу «JVC-KD-6465», чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1000 гривень.
Він же, повторно, 30 березня 2010 року, приблизно о 20год. з підвального приміщення АДРЕСА_3, таємно викрав телефонні кабелі «Укртелеком» ТПП 30x2 довжиною 80 метрів та ТПП 20x2 довжиною 80 метрів, чим завдав ВАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 571, 20 гривню.
Він же, повторно, 7 квітня 2010 року, приблизно о 21 год., розбивши праве переднє вікно в автомобілі «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_4, що знаходився біля будинку №1 по вул. Даньшина в місті Луцьку, таємно викрав з нього автомагнітолу «Соні», вартістю 1000 гривень і дві аудіоколонки, вартістю по 50 гривень кожна, та відкривши капот даного автомобіля, таємно викрав акумулятор, вартістю 400 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень.
Він же, повторно, 9 квітня 2010 року, приблизно о 21год. 30хв., з автомобіля «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_5, що знаходився у дворі АДРЕСА_4, таємно викрав дві передні фари, вартістю по 350 гривень кожна та кришку розподільника, вартістю 50 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 750 гривень.
Він же, повторно, 10 квітня 2010 року, приблизно о 22 год. з автомобіля «ВАЗ-21085» д.н.з. НОМЕР_6, що знаходився в дворі АДРЕСА_5, таємно викрав два задніх колеса, вартістю по 150 гривень кожне, чим завдав потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 300 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі. Посилається на те, що призначене покарання є надто суворе, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, судом не взято до уваги те, що вину у вчиненні злочинів він визнав, щиро розкаявся, тяжко хворіє і потребує лікування, є інвалідом дитинства другої групи. Під час досудового слідства на нього чинився тиск, не роз’яснювалося право мати захисника.
Захисник ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене ОСОБА_1 покарання, призначивши його не пов’язаним з позбавленням волі. Посилається на те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину. Вважає, що ОСОБА_1 вчинив лише крадіжку скутера, а у вчиненні інших злочинів себе обмовив. Судом не враховано, що ОСОБА_1 тяжко хворіє, потребує постійного лікування і відбування покарання в виді позбавлення волі без належного лікування може призвести до негативних наслідків.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, засудженого та його захисників, які апеляції підтримали, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 зазначених у вироку суду злочинів ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.
Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, ОСОБА_1 визнав і розповів при яких обставинах вчиняв крадіжки, що саме викрадав, яким способом, як розпорядився викраденим.
Ці його визнавальні показання суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони об’єктивно підтверджуються протоколами огляду місця події, співпадають з показаннями потерпілих.
Твердження в апеляціях про те, що під час досудового слідства до ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи слідства, унаслідок чого він себе обмовив, є необґрунтованими.
Як убачається із матеріалів справи, таких заяв під час досудового слідства та судового розгляду справи він не робив. Перед допитом ОСОБА_1 як обвинуваченого йому були роз’яснені всі права, передбачені Конституцією України та відповідними статтями КПК, зокрема і право на захист, право відмовитись від дачі показань та відповідати на запитання, а також право не свідчити проти себе. ОСОБА_1 під час досудового слідства та при розгляді справи в суді був забезпечений захисником, проти участі якого він також не заперечував і в присутності якого (тобто в умовах, що виключають незаконний вплив на нього) дав показання про обставини вчинення крадіжок.
Суд належним чином дослідив ці та інші докази у справі і дав їм належну оцінку. Докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_1
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні ОСОБА_1 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляціях обставини, що пом’якшують покарання.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Так як ОСОБА_1 злочини вчинив в період іспитового строку при звільненні на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Підстав для зміни вироку і пом’якшення засудженому покарання по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Щодо посилання в апеляції на те, що ОСОБА_1 тяжко хворіє, потребує лікування і це є перешкодою для відбування покарання, то питання про звільнення від покарання за хворобою, при встановлені підстав, передбачених ст. 84 КК України може бути вирішено в процесі виконання вироку в порядку, передбаченому ст. 408 КПК України.
Разом з тим, перевіряючи справу згідно вимог ст. 365 КПК України в повному об’ємі, колегія суддів встановила, що суд безпідставно визнав як обтяжуючу покарання обставину рецидив злочинів.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
ОСОБА_1 раніше засуджувався за таємне викрадення чужого майна і цим вироком засуджений також за вчинення аналогічних злочинів і повторність врахована як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, а тому в даному випадку відсутній рецидив злочинів і ця обставина, що обтяжує покарання, підлягає виключенню із вироку.
Однак це не є достатньою підставою для пом’якшення ОСОБА_1 покарання, про що йдеться в апеляціях.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
В порядку, передбаченому ст. 365 КПК України, вирок Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити – виключити з нього обтяжуючу покарання обставину, а саме рецидив злочинів.
У решті вирок залишити без змін.
Головуючий /-/ Польовий М.І.,
Судді /-/ /-/ Оксентюк В.Н., Лозовський А.О.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І.Польовий