АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 6741 / 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“ 17 ” листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів: Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “21” липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, який уточнила в процесі судового розгляду справи.
В позові зазначала, що їй належить 1\2 частина жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.12.2007 року. ОСОБА_3 належить на праві приватної власності 1\3 частина зазначеного будинку, а ОСОБА_4 — 1\6 частина.
Відповідачі зробили перебудову спірного будинку без її дозволу, заклали двері її кімнати, внаслідок чого вона не має можливості користуватися своєю житловою площею. Крім того, відповідачі не дають їй можливості користуватися кухнею в будинку, 01.07.1998 року обрізали опалення, самочинно побудували гараж «К», сарай «З», душ «м», паркан № 10, вбиральню «н» на земельній ділянці загального користування без її згоди, без проекту та без отримання дозволу на здійснення будівельних робіт, при цьому не дають їй користуватися літньою кухнею та зливною ямою.
Вирішити спір добровільно не має можливості, згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 17.02.2009 року житловий будинок не підлягає розподілу.
З огляду на вищевикладене, просила суд усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести самочинно побудовані гараж «К», сарай «З», душ «м», паркан № 10, вбиральню «н», розібрати цегляну кладку дверей до її кімнати, поновити опалення її кімнат, видати їй ключі від будинку та воріт, не перешкоджати проходити до своєї кімнати, а також не перешкоджати в користуванні, проході та під’єднанні до зливної ями.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від „21” липня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 видати ОСОБА_2 ключі від воріт до будинку АДРЕСА_1.
Зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 перенести вбиральню «н» та душ «м» на відстань 8-10 м вглиб від будинку відповідно до п. 2.2. «Санітарних правил утримання території населених місць».
Усунено ОСОБА_2 перешкоди в користуванні зливною ямою (підході та приєднанні до зливної ями).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_5, заперечення відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦК України , особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна ( будівлі, споруди), без належного дозволу, або з істотним порушенням будівельних норм і правил не набуває права власності на нього.
Як установлено судом, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1\2 частина жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 5-ю Запорізькою державною нотаріальною конторою 22.12.2007 року, р.№4-2014; ОСОБА_3 - 1\3 частина зазначеного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 5-ю Запорізькою державною нотаріальною конторою 22.06.1996р.,р.№4-1606; ОСОБА_4— 1\6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 5-ю Запорізькою державною нотаріальною конторою 22.06.1994р., р.№4-2014.
Присадибна земельні ділянка знаходиться у спільному користуванні співвласників.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 самочинно побудували гараж «К», сарай «З», душ «м», паркан № 10, вбиральню «н» на земельній ділянці загального користування без належного дозволу.
З акту обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 комісією Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради від 24.12.2009 року, вбачається, що внаслідок самочинно побудованих відповідачами сараю та гаражу позивачка не має доступу до літньої кухні. Побудована відповідачами вбиральня знаходиться на ненормативній відстані від житлового будинку (а.с. 29, 66)
Відмовляючи у задоволенні вимог про знесення самочинних споруд - гаражу, паркану та сараю , суд виходив із того, що відповідач пропустила строк звернення до суду з такими вимогами, оскільки зазначені зазначенні самочинні будівлі та споруди були побудовані відповідачами у 1999 році.
З таким висновком не можна погодитися, оскільки ОСОБА_2 стала співвласницею будинку АДРЕСА_1 тільки у грудні 2007 році, а з позовом звернулася до суду у лютому 2010 року.
Письмового дозволу на зведення зазначених будівель та споруд від попереднього співвласника Ѕ частини будинку ОСОБА_8 відповідачі не мали.
Щодо висновку суду про перенесення вбиральні «н» та душу «м» на відстань 8-10 м вглиб від будинку, він не може бути визнаний законним, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог, є неконкретним та не може бути примусово виконаний.Судом не визначено конкретне місце куди саме необхідно перенести ці споруди, відсутній висновок відповідних органів чи буде таке перенесення відповідати будівельним та санітарним нормам.
Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Виходячи зі змісту порушеного права співвласниці ОСОБА_2, відсутності можливості усунення порушення її прав іншим адекватним способом і враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, колегія суддів вважає правомірним застосувати обраний позивачкою спосіб – знесення самочинних будівель та споруд, зведенням яких порушені її права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України стосовно зобов’язання про перенесення вбиральні та душу, а також в частині відмови у задоволенні знесення гаражу, паркану та сараю підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог про знесення зазначених самочинних будівель та споруд.
Що стосується інших доводів апелянта щодо розібра ння цегляної кладки дверей до її кімнати, поновлення опалення її кімнат, то вони необґрунтовані. Між співвласниками установився порядок користування належним їм будинком. Фактично будинок складається із двох квартир, одна із яких саме в такому вигляді перейшла у власність ОСОБА_2, і при переобладнанні будинку була змінена система опалення. З огляду на зазначене, оскільки суд не встановив порушення цим прав та законних інтересів позивачки, він правильно відмовив у задоволенні цих вимог позивачки, тому в цій частині рішення скасуванню не підлягає
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “21” липня 2010 року по цій справі в частині зобов’язання про перенесення вбиральні та душу, а також в частині відмови у задоволенні знесення гаражу, паркану та сараю скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:
«Зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести самочинно побудуванні гараж «К», сарай «З», душ «м», вбиральню «н», паркан № 10 .»
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: