Справа № 2-7798/10  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  8 листопада 2010 року                   місто Одеса  

  Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Дрішлюк А.І., дослідивши матеріали позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою,  -  

  ВСТАНОВИВ :  

  До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась Одеська міська рада з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання спадщини, що складається з  14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, відумерлою. У позовній заяві зазначається, що ОСОБА_2, якій на підставі свідоцтва про право власності належить 14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 29.09.03 року, видане Березанською сільською радою  Біляївського району Одеської області), ОСОБА_2 спадкоємців за законом та заповітом не має, що підтверджується довідкою № 1928/01-14 від 12.08.10, виданою П’ятою одеською державною нотаріальною конторою, в якої зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.  

Дослідивши матеріали позовної заяви суддя вважає, що у відкритті провадження повинно бути відмовлено виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою   за заявою   відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При цьому ЦК України не відносить органи місцевого самоврядування та/або державу до спадкоємців будь-якої черги (Глава 86 ЦК України), тобто виключає їх з участі в спадкуванні законом, що підтверджується ст. 1222 ЦК України, відповідно до якої спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.   Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Наявність заповіту на користь органів місцевого самоврядування з матеріалів позову не встановлено.  

Таким чином, органи місцевого самоврядування, які відповідно до ст. 19 Конституція України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, набувають право на звернення до суду тільки після розгляду наявного в суді спору про право в межах цивільної справи № 2-6905/10 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю, спадкування за законом, визнання права власності, де предметом спору є 14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (головуючий – суддя Дрішлюк А.І.). При цьому участь Одеської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в цієї справи пов’язана виключно з тим, що до спадкової маси, на думку позивача, входить об’єкт самочинного будівництва.        

На користь такої думки свідчить також те, що відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦПК України, у випадках, встановлених законом,   органи місцевого самоврядування   можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Відповідно до ст. 274 ЦПК України, заява про визнання спадщини відумерлою у випадках,   встановлених Цивільним кодексом України   ,   подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.  

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають справи, визначені у частині першій статті 15 ЦПК України, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Згідно зі ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності   неоспорюваних   прав. Згідно з п. 8 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.  

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Разом з тим, розгляд справ в порядку позовного провадження про визнання спадщини відумерлою за позовом органу місцевого самоврядування законодавством не передбачений, Така думка підтверджується системним аналізом змін цивільного та цивільно-процесуального законодавства, які здійснювались   на базі Конституції України 1996 р.  Оскільки ЦПК України в попередній редакції не регламентував окремо питання щодо особливості розгляду цієї категорії справ, а ст. 524 ЦК УРСР, прямо встановлювала, що  якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави, тобто виникнення права у держави безпосередньо базується на законі та не потребує дотримання спеціальних процедур. Чинне законодавство, що регламентує діяльність органів місцевого самоврядування, зокрема ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”  встановлює, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, та не надає право на звернення до суду з відповідними позовами, що повністю відповідає ЦПК України (ст. 45-46), які визначають обсяг прав органів місцевого самоврядування в цивільному процесі.  

Відповідно посилання позивача на застосування до спірних правовідносин процедури передбаченої ч. 6 ст. 235 ЦПК України,  як обґрунтування права на звернення з позовом, не відповідають сутності процедури встановленої для  визнання спадщини відумерлою та спеціальної правосуб’єктності органів місцевого самоврядування ст. 19 Конституції України, ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.          

Відповідно до ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо  заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Фактично справа подана представником юридичної особи з порушенням встановленої компетенції, процедури, а тому відкритті в провадженні за позовом повинно бути відмовлено. При цьому посилання на відсутність спадкоємців за законом, що   підтверджується довідкою № 1928/01-14 від 12.08.10, виданою П’ятою одеською державною нотаріальною конторою, в якої зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, суддею не приймається до уваги, оскільки відсутність спадкової справи свідчить тільки про той факт, що ніхто з спадкоємців за оформленням справа не звертався, оскільки закон не виключає фактичного прийняття спадщини, на що посилається сторона позивача ОСОБА_1 в межах цивільної справи № 2-7798/10.  

На підставі виклеєного, та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 524 ЦК УРСР,  ст. ст. 1,3, 15, 45, 122, 234, 235  ЦПК України, суд -  

  УХВАЛИВ:  

  Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом  Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою.  

  Ухвала  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.  

  СУДДЯ                                                  А.І. ДРІШЛЮК