Справа № 2а-1880/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року місто Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Карабан І.І.
при секретарі Єфременко О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського міського суду Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради про визнання дії неправомірними та зобов’язати вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської Ради (далі - УПСЗН) з відмови в перерахунку та доплаті йому в 2008 - 2010 роках сум разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених законодавством на момент виплати, протиправними, та зобов’язання відповідача у відповідності до ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі – Закон України № 3551-ХІІ) провести перерахунок и виплату позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, втративши працездатність, встановлених на момент виплати, за 2008-2010 роки в розмірі 12170 гривень. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що є інвалідом війни ІІ групи і відповідач повинен до 5 травня кожного року виплачувати йому разову грошову допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач проводив йому виплати в меншому розмірі.
Ухвалою Кіровського міського суду Донецької області від 04 листопада 2010 року вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок и виплату позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, втративши працездатність, встановлених на момент виплати, за 2008 рік в сумі 3448 гривень та за 2009 рік в сумі 3554 гривень залишені без розгляду.
В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Пояснив, що права «чорнобильців» порушуються і вважаю відмову відповідача зробити перерахунок та доплатити йому зазначену допомогу.
Представник відповідач ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала і пояснила, що вказана допомога виплачувалась в розмірах, передбачених постановами Кабінету міністрів України та відповідно до розміру асигнувань на кожну особу, які надавалась відповідно до бюджетів на відповідний рік.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідно до них правовідносини.
Позивач є інвалідом ІІ групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.(а.с.9-10).
Відповідачем виплачена позивачу разова грошова допомога у 2008 році – 22 квітня 2008 року в сумі 400 гривень, у 2009 році – 14 квітня 2009 року в сумі 430 гривень, у 2010 році - 21 квітня 2010 року в сумі 480 гривень.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №3551-ХІІ) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи – десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи – вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи – сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.17-1 Закону України №3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ч.4 ст.17-1 Закону України №3551-ХІІ особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Постанова КМУ від 7 квітня 2010 р. N 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", якою визначено розмір разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам ІІ групи – 480 гривень, і на підставі якого відповідачем було проведено зазначену виплату, не відповідає положенням ані Закон України № 3551-ХІІ, ані Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”. Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню ст.48 Закон України № 3551-ХІІ, яка встановлює розмір разової грошової допомоги інвалідам ІІ групи – вісім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2010 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 січня 2010 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з з 1 квітня – 706 грн. Отже, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 квітня 2010 року – 706 грн.
В 2010 року позивачу виплачена разова грошова допомога в сумі 480 гривень, що є значно меншим від розміру разової грошової допомоги, на яке він має право.
За таких підстав, дії відповідача в частині відмови в перерахунку та доплаті зазначеної допомоги за 2010 рік є протиправними, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача у відповідності до ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі – Закон України № 3551-ХІІ) провести перерахунок и виплату позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, втративши працездатність, встановлених на момент виплати, за 2010 рік.
Що стосується вимог позивача про визнання дії відповідача в частині відмови в перерахунку та доплаті зазначеної допомоги за 2008 рік та 2009 роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
П.20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI ч. 5 ст.13 Закону України № 3551-ХІІ викладена в іншій редакції, яка передбачає, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 встановлено, що у 2008 році виплата цієї допомоги здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 500 гривень, інвалідам II групи - 400 гривень, інвалідам III групи - 350 гривень.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змiсту закону про Державний бюджет України № 1-28/2008) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, якi визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідачем було виплачено позивачу разову грошову допомогу за 2008 рік 22 квітня 2008 року в сумі 400 гривень.
Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування та виплату позивачу відповідачем вказаної разової грошової допомоги , положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" був діючими, а тому відповідач, який нарахував та виплатив вказану допомогу в розмірі, що передбачені цим законом, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, підстави для визнання дій УПСЗН неправомірними в цій частині відсутні.
Дії відповідача в частині відмови зробити перерахунок та виплатити зазначену допомогу за 2009 рік є неправомірними, оскільки зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі, а саме 430 гривень, що було зроблено на підставі Постанови КМУ від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" Зазначена постанова не відповідає положенням ані Закон України № 3551-ХІІ, ані Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, а тому виплачена допомога в значно меншому розмірі, ніж розмір допомоги, на яку позивач мав право. Однак суд не може вирішити питання про зобов’язання відповідача зробити перерахунок зазначеної допомоги за цей період, оскільки вимоги позивача в цій частині залишені судом без розгляду.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 8, 19 ч.2, 22, 92, п.3 ст.116 Конституції України, ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 13,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, керуючись ст. ст. 6, 94, 159-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради з відмови в перерахунку та доплаті ОСОБА_1 за 2009 та 2010 роки сум разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених законодавством на момент виплати, протиправними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради у відповідності до ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що втратили працездатність, встановлених на момент виплати, за 2010 рік, з урахуванням сум, виплачених у цей період.
В іншій частині вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 листопада 2010 року. Особам, які беруть участь у справі повідомлено, що вони можуть одержати копію постанови в повному обсязі 9 листопада 2010 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
На постанову суду першої інстанції може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженню апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньої в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Встановити строк для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду звіту про виконання постанови чотири місяці, перебіг якого починається з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: