Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                           2-4895/2010  

10 листопада 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі  

головуючого судді                                                  Скнаріної Н.М.

при секретарі                                                  Медведевої Л.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до територіальної   громади  Дубівської селищної  ради міста Антрацит Луганської області про визнання права  власності на  житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до територіальної   громади  Дубівської селищної  ради міста Антрацит Луганської області про визнання права  власності на  житловий будинок по  набувальній   давності. В обгрунтування своїх вимог вказав, що  він у серпні 1999 року домовився з  ОСОБА_2 про купівлю-продаж належної йому 50/100 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.  

На виконання вищевказаної домовленості, з метою укладення договору купівлі продажу частини жилого будинку передав ОСОБА_2 7000 гривень, а останній передав позивачу  ключі від своєї частини будинку – квартири АДРЕСА_1, домовившись при цьому найблищим часом оформити нотаріально цей договір купівлі-продажу частини житлового будинку.

Позивач з  дружиною ОСОБА_3  вселилися та стали проживати в будинку АДРЕСА_1, а власник цієї частини будинку – ОСОБА_2 та його мама – ОСОБА_4 виїхали на постійне місце проживання до хутора П`ятиізбянський Калачевського району Волгоградської області Російської Федерації, де і стали постійно проживати.

Позивач та ОСОБА_2 не могли оформити у нотаріуса договір купівлі-продажу вищевказаної частини жилого будинку, тому що ОСОБА_2 за своє життя біля житлового будинку самочинно побудував службові та господарські споруди: гараж, два сараї, два навіси, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За заявою ОСОБА_2 позивача та його дружину – ОСОБА_3 з 07 серпня 2004 року зареєстровано по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на вищевказані самочинно побудовані господарські та службові споруди  за ОСОБА_2 могло бути визнано тільки на підставі рішення суду. Тому, ОСОБА_2 надав позивачу довіреність від 22 січня 2007 року і він звернувся із заявою до Антрацитівського міскрайонного суду, який визнав право власності ОСОБА_2 на самочинно збудовані господарські та службові споруди,розташовані за адресою:АДРЕСА_1.

Згодом позивач дізнався і про це йому було надіслано відповідні довідки, про те, що ОСОБА_2 помер – ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а його мама – ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Після смерті ОСОБА_2 позивач з дружиною продовжували постійно проживати в будинку за адресою: АДРЕСА_1.      

Таким чином, позивач на протязі  тривалого часу ( більше 10 років ) відкрито, безперервно  володіє нерухомим майном та вважає, що підставою  про  визнання  права  власності на  житловий  будинок  з  господарськими та  побутовими   спорудами є ст. 344 ЦК  України.

      Зараз  позивач    не має можливості  оформити власність без рєєстраціі права власності на  нерухоме майно, що і спонукає його  звернутися до суду з цім позовом  

Сторони залишили заяви про розгляд справи  за їх відсутністі, позивач  підтримав свій позов, відповідач  позов визнав.

Відповідно до ч 4 ст 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення у порядку, встановленному ст 174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.            

Так  в  ч 1 ст 344 ЦК України передбачається,  що  особа , яка  добросовісно заволоділа чужим майном протягом  десяти  років,  набуває права  власності на  це  майно (  набувальна  давність ).      А  в  частині  4 – ій цієї статті зазначено,  що право  власності за  набувальною давністю на  нерухоме  майно набувається за  рішенням суду.

 Фактично  для  державної  реєстрації ( п.3 ч.1 ст. 344 ЦК  України ) вказаного  житлового будинку,  господарських та  побутових  споруд  суд  має підтвердити факт добросовісного  відкритого і  безперервного володіння особою цим  майном, як  своїм  власним. Адже  при  цьому презумпція добросовісності  встановлена Законом

 Фактичні обставини на  які  посилається позивач і вони встановлені судом : добросовісне відкрите і  безперервне  володіння  майном  -  житловим  будинком  з  господарськими та побутовими спорудами , розташованими за  адресою : АДРЕСА_1.  як своїм  власним ,  підтверджується  актом,  складеним  квартальною,  та  підписаним  чисельними  свідками,  що  мешкають  разом з  ними  тривалий  час  в  с.м.т.Дубівський

 Згідно ч. 2 ст. 328  ЦК  України  ..право  власності  вважається придбаним правомірно,  якщо інше прямо  не витікає  із  закону , чи  незаконність  придбання  права власності не  встановлена  судом.           Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує прав , свобод  чи інтересів інших осіб.

На підставі викладеного за позивачем слід визнати право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинка з належними до нього  господарськими та службовими  спорудами, що знаходяться  за адресою: АДРЕСА_1.   Відповідач  проте цього не заперечував

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.130,174  ЦПК України, ст..344 , ст.. 328  Цивільного кодексу України, суд            

ВИРІШИВ:

Задовольнити  позов ОСОБА_1 до територіальної   громади  Дубівської селищної  ради міста Антрацит Луганської області про визнання права  власності на  житловий будинок  у повному обсязі.          

Визнати за ОСОБА_1 право власності на  50/100 частини житлового будинку під літерою А загальною площею 60,80 кв.м., житловою площею 33.90 кв.м. (квартира №1) з належними до нього господарськими та службовими спорудами: гаражем під літерою – Г , сараєм під літерою Н , сараєм під літерою О , навісом під літерою а-1 , навісом під літерою П , верандою під літерою а , кухнею під літерою В , сараєм під літерою Ж , погрібом під літерами ПГ , уборною під літерою У , спорудами, огорожею №1,2,3,4,8 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Антрацитівський міськрайсуд до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутніми у судовому засідання  особами протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                 Суддя :

Рішення віддруковане у нарадчій кімнаті