Справа № 22ц-5751/ 2010 р. Головуючий у 1-й інст: Кутовий Ю.С.
Доповідач: Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року м. Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Хромець Н.С.,
суддів –Горобець Т.В., Острянського В.І.
при секретарі : Вареник О.М.
з участю позивачки ОСОБА_1 апелянта ОСОБА_2 та її представника – адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Брецької сільської ради Корюківського району про визнання власником спадкового нерухомого майна,
в с т а н о в и в:
Свій позов про визнання власником спадкового нерухомого майна – житлового будинку АДРЕСА_1 позивачка обґрунтовувала тим, що спірний будинок збудований її батьками, які померли , батько – в 1977 році, а мати – у 2005 році, не оформивши на збудований будинок правовстановлюючих документів. Після їх смерті в будинку залишився проживати їх син - брат позивачки ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Так, як право власності на будинок не було зареєстроване, нотаріус відмовив їй оформляти спадщину, порадивши звернутись до суду. Після смерті ОСОБА_4 за спадщиною на час подання нею позову до суду ніхто не звернувся.
Брецька сільська рада проти задоволення позову не заперечувала.
Рішенням Корюківського районного суду від 06 вересня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_2, яка також являється рідною сестрою ОСОБА_4 та позивачки, просить рішення скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог. Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, йдеться про порушення процесуального права, оскільки суд не з”ясував належним чином всі обставини і розглянув спір без залучення її до участі у справі. Вона має намір оформити спадщину і звернулась до суду з заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 строк прийняття спадщини пропустила, до суду з заявою про надання додаткового строку не звернулась тому її позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні апелянт та її представник апеляційну скаргу підтримали.
Представник Брецької сільської ради та представник третьої особи в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України , у тому числі з врахуванням положень ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції визнав встановленим, що ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення являється єдиним спадкоємцем першої черги на спірний будинок , на який право власності спадкодавцем зареєстроване не було. Суд також встановив, що будинок АДРЕСА_1 був збудований на земельній ділянці, яка була виділена сільською радою під забудову батькам позивачки, будівництво було завершене, проте, право власності не зареєстроване, тому будинок вважається незакінченим будівництвом. Суд визнав, що після померлого брата – ОСОБА_4, який фактично прийняв спадщину, але з причин відсутності у батьків правовстановлюючих документів, не зареєстрував право власності, позивачка являється єдиною спадкоємицею першої черги. Крім того, зазначивши, що відповідач позов визнав та пославшись на ст. 392 ЦК України, визнав за можливе позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись апеляційний суд.
Посилання в рішенні на те, що будинок збудований на виділеній під будівництво земельної ділянці, не ґрунтується на наявних у справі доказах і не відповідає фактичним обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, жодних правовстановлюючих документів на право забудови спірного будинку та прибудинкових споруд у спадкодавця не було, в тому числі відсутнє рішення про виділення земельної ділянки під забудову, відсутні проект та план забудови, що в силу положень ч.1 ст. 376 ЦК України є підставою для визнання такої будівлі самочинною. За змістом ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, отже відсутні підстави для спадкування майна, право власності на яке у спадкодавця відсутнє.
В той же час, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов”язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися унаслідок його смерті. Право на будівельні матеріали , використані для будівництва будинку та інших споруд спеціальної реєстрації не потребує і відповідачем не оспорюється. За вказаних обставин , якщо спадкодавцем здійснено самочинне будівництво, до спадкоємця переходить право власності на будівельні матеріали, використані в процесі цього будівництва, що узгоджується і з положеннями ст. 331 ЦК України.
Крім того, як вбачається з апеляційної скарги і це підтверджено в засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 – друга сестра спадкодавця та позивачки, також претендує на спадкове майно. Хоча на час ухвалення оскаржуваного рішення вона у встановленому порядку не прийняла спадщини, на час розгляду справи в апеляційному суді рішенням районного суду від 07.09.2010 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 надано додатковий строк для прийняття спірної спадщини.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає за можливе вирішувати даний спір з врахуванням інтересів апелянта – ОСОБА_2, яка у суді першої інстанції в якості відповідачки, або у якості третьої особи, участі не приймала, проте оскаржуваним рішенням її права порушені. Так, на момент ухвалення рішення апеляційним судом апелянту у встановленому порядку надано додатковий строк на прийняття спадщини , вона звернулась до нотаріальної контори, де відкрито спадкову справу. Отже, мова має йти про двох спадкоємців: один з яких - пропустивши строк звернення до нотаріальної контори, але отримавши рішення про надання додаткового строку для прийняття спадщини, звернувся з заявою до нотаріальної контори, а другий - отримавши роз»яснення нотаріуса про неможливість оформлення спадщини на таке нерухоме майно, звернувся до суду з позовом про визнання права власності. Тобто, кожен із спадкоємців обрав свій спосіб захисту порушеного права, при цьому спосіб захисту , який обрала позивачка, не суперечить діючому законодавству. Тому враховуючи право ОСОБА_2 в даному випадку на частку у спадковому майні, спір слід вирішувати таким чином, щоб її права не було порушено або вона мала можливість їх захистити шляхом самостійного звернення до суду.
Враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення за позовом ОСОБА_1 допущено порушення норм матеріального права, зокрема, ч.1,2 ст.376 та ст.1218 ЦК України, а також порушення вимог процесуального закону, так як суд визнав встановленими обставини, які не підтверджені належними доказами і такі порушення призвели до ухвалення помилкового рішення, апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі апеляційної скарги, вирішивши спір з рахуванням обставин, встановлених апеляційним судом та з застосуванням закону, який регулює спірні правовідносини.
Крім того, помилковим є посилання суду на ст.. 1261 ЦК України та висновок про те, що позивачка є спадкоємицею першої черги після смерті брата ОСОБА_4 Відповідно до ст. 1262 ЦК України вона є спадкоємицею другої черги після смерті брата, який фактично, як спадкоємець першої черги після смерті матері, проживаючи з нею на день смерті, прийняв спадщину, але не оформив правовстановлюючих документів на неї. Як зазначає позивачка та визнано відповідачем та апелянтом, спадкоємці першої черги у ОСОБА_4 відсутні, заповіту ним не залишено.
Відповідно до ч.1 п.2 та 4 ст.. 309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та змінює його або ухвалює нове рішення, якщо буде встановлено, що суд помилково визнав встановленими обставини, які не підтверджені належними доказами, а також, якщо суд порушив чи ( або) неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачка у встановленому ст.ст. 1268-1270 ЦК України порядку не прийняла спадщину і не звернулась до суду з заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини, тому втратила право на цю спадщину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу. У даному випадку, в зв»язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно, підстав для офіційного звернення у нотаріальну контору у ОСОБА_1 не було. Тобто, єдиним способом захисту її права в цій ситуації є судовий, де строки позовної давності визначені ст. 257 ЦК України, у межах якого ОСОБА_1 і звернулась до суду.
Керуючись ст.ст..303,304,307,309,313,316,317,319,324ЦПК України, ст.ст. 331, 376,1218, 1262 ЦК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Корюківського районного суду від 06 вересня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1 право забудовника в цій частині.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 259 грн.( двісті п”ятдесят грн..) у відшкодування понесених нею судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: