Справа № 22ц- 6127/10                                                    суддя в 1 інстанції Кулініч Ю.П.

Категорія – цивільна                                                       Доповідач – Горобець Т.В.

                                                           У Х В А Л А  

  16 листопада 2010 року     Апеляційний суд Чернігівської області  у складі:  

  Головуючого судді                         Хромець Н.С.  

Суддів                                   Горобець Т.В., Острянського В.І.  

при секретарі                        Вареник О.М  

  Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  матеріали  справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова  від 19 жовтня  2010 року   про залишення без руху, позовної заяви  ОСОБА_1 до Кредитної спілки « Партнер – Чернігівщина» про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, нанесеної в зв»язку з невиплатою коштів за депозитним вкладом та процентів,  

  в с т а н о в и в:  

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної Спілки « Партнер-Чернігівщина» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, нанесеної в зв»язку з невиплатою коштів за депозитним вкладом та процентів. Мотивами такого судового рішення  зазначається , що позивачем при подачі позову  не виконані умови ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» - несплачено 121 грн.31 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи - як з позову , що має майновий характер.  

Не погодившись з такою ухвалою судді, ОСОБА_1 звертається з апеляційною скаргою, вказуючи, що ухвала є помилковою, оскільки   даний спір випливає з правовідносин, які регулюються Законом України « Про захист прав споживачів», отже в силу ч.3 ст.22 Цього закону споживачі , звертаючись за захистом свого порушеного права до суду, звільняються від сплати державного мита.  

Позивачка в судове засідання не з”явилась, повідомлена належним чином  

( а.с.13)        

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи  та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.  

Позивачка вважає, що невиплатою депозитного вкладу та процентів їй кредитною спілкою завдано майнової шкоди, в зв”язку з чим підлягає застосуванню ч.3 ст.22 Закону України  „Про захист прав споживачів” , в той же час , зазначає, що проценти за депозитним вкладом, є банківським продуктом, який позивач не отримала  в зв»язку з порушенням відповідачем умов договору.  

Проте, доводи апеляційної скарги не випливають з обставин, якими позивачка обґрунтовувала свій позов і не дають підстав для її задоволення апеляційним судом.  

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів , доданих до неї,  питання стягнення заборгованості за депозитним договором , в т.ч. і стягнення відсотків, пені та інфляційних сум, а також відшкодування майнової та моральної шкоди було розглянуте судом 18.06.2009 року, позов задоволено частково, рішення набрало законної сили.  

Звертаючись до суду з даним позовом, порушення своїх прав  позивачка вбачає в тому, що до дня звернення до суду  рішення від 18.06.2009 року залишається не виконаним. Саме за цей період заявляється вимога про сплату індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення. З зазначеного та із змісту позовної заяви,  аналізуючи яку суддею постановлена оскаржувана ухвала,   можна зробити висновок, що втрати, понесені в зв”язку з інфляційними процесами за період з дня ухвалення судового рішення від 18.06.2009 року та з не сплатою процентів за цей час, позивачка вважає майновою шкодою. В позові не йдеться відшкодування майнової шкоди у  вигляді  збитків у  розумінні ст.22 ЦК України, хоча, мотивуючи підстави для звільнення  від сплати судових витрат, позивачка посилається на п.37 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито”.  

Отже, суддею першої інстанції , виходячи із змісту та обґрунтування позовних вимог, правильно  зроблено висновок про те, що в конкретному випадку спір, за вирішенням якого звернулась ОСОБА_1 має майновий характер , тому відповідно до ст.3  Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито”, при подачі позову підлягає сплаті судовий збір .  

Крім того, при зверненні до суду, незалежно від обсягу позовних вимог та предмету спору і характеру спірних правовідносин, відповідно до ст. 81 ЦПК України підлягають сплаті позивачем витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи. В конкретному випадку підстави для звільнення від сплати таких витрат, передбачені ч.3 ст.81 ЦПК України, також відсутні.  

Отже, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.  

Керуючись ст. 303, 304, ,30,ст.312, 313,315, 317,319  ЦПК України,  суд-  

  У Х  В А Л И В :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2010 року залишити без змін.    

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , оскарженню в касаційному порядку не підлягає.  

  Головуючий                                                            Судді: