ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА  

 Справа № 2-8018/10

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

 15 листопада 2010 року                     Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Фонарюк Н.С.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Трохимчука П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання кредитного договору недійсним, -  

  В С Т А Н О В И В :  

 В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Даніель» про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи тим, що 8 травня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № Т-1003-04-КЗН про надання кредиту в розмірі 600 000 доларів США на споживчі цілі строком до 7 травня 2014 року зі сплатою процентної ставки 13,5% річних, з 1 липня 2008 року – 17,5%. Даний договір позивач вважає недійсним, оскільки банк перед укладенням даного договору про надання споживчого кредиту не повідомив споживача у письмовій формі про кредитні умови, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в зв’язку з чим ввів позивача в оману. Також позивач зазначив, що в кредитному договорі передбачені несправедливі умови: відсутній розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; покладено в договорі обов’язок позивача застрахувати предмет забезпечення договору за власний рахунок та укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем; встановлено заборону на отримання кредитів в інших банківський чи фінансових установах, не надавати поручительств, не обтяжувати своє майно будь-якими іншими зобов’язаннями, без попередньої згоди на це відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, мотивуючи вище викладеними обставинами.  

Представник відповідача в судовому засіданні позові вимоги не визнав, мотивуючи безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що  8 травня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № Т-1003-04-КЗН про надання кредиту в розмірі 600 000 доларів США на споживчі цілі строком до 7 травня 2014 року зі сплатою процентної ставки 13,5% річних, з 1 липня 2008 року – 17,5% .

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та  шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом  (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що з міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.  

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього  Кодексу), тобто щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, - такий правочин визнається судом недійсним.  

Статтею 1055 встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір,  укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», д оговір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;  тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.  

Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;  право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно до положень вказаної статті Закону Продавець (виконавець,  виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У частині третій названої статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

В даному конкретному випадку відсутні підстави вважати, що кредитний договір, укладений сторонами містить несправедливі умови до позивача, оскільки при підписанні договору ОСОБА_4 мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору, в зв’язку з чим і погодився на його укладання шляхом підписання договору.

Враховуючи наведене в суду відсутні підстави вважати, що положення кредитного договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що обов'язок є жорстким у відношенні до споживача.  

А тому і відсутні підстави вважати, що кредитний договір укладений шляхом введення в оману позивача.  

За таких обставин, в  задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 215, 203, 230 , 1055 ЦК України, ст.ст.  11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів », ст.ст. 10, 57, 60, 209, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

  В И Р І Ш И В  :  

 В задоволені позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

 Суддя