Справа № 1- 30\2010 года  

  В И Р О К  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  18.11.2010 року Солом”янький районний суд  м. Києва  

в складі: головуючого - судді: ЗАХАРОВОЇ А.С.  

з участю секретарів: КОСЯНЧУКА В.В.  

ОВЧІННІКОВА А.А.  

ДЕГТЯРЕНКО М.А.  

СОЛОВІЦЬКОЇ І.М.  

САДЧЕНКА О.О.  

ПОПОВІЧЕНКО Т.А.  

прокурорів:  ДЯЧЕНКО О.О.  

ЛЯЦЕВИЧА В.В.  

РИБАЛКА І.А.  

захисників:  ОСОБА_8  

ОСОБА_9  

потерпілого:  ОСОБА_10  

законного представника потерпілого:  ОСОБА_11  

представника потерпілих:  ОСОБА_12  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинувачення:   ОСОБА_13   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженої, працюючої адміністративним менеджером в фірмі «Атлантік Груп», зареєстрованої та проживаючої  АДРЕСА_1, раніше не судимої, - в скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -  

  В С Т А Н О В И В:  

22.05.2008 року, приблизно о 10 год. 35 хв. підсудна ОСОБА_13, керувала засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем «TOYOTA RАУ-4», д.н. НОМЕР_4, рухалась по сухому горизонтальному асфальтобетонному дорожньому покриттю вул. Солом'янської з боку вул. Протасів Яр в напрямку вул. Головка в м. Києві.  

Під час руху у вказаному напрямку підсудна ОСОБА_13, рухаючись ближче до подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, під'їжджаючи до наземного регульованого світлофором пішохідного переходу, що позначений відповідними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР та дорожньою розміткою 1.14.2 розділу 34 ПДР України, що розташований напроти будинку № 33 по вул. Солом'янській в м. Києві, грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3. /б/, 8.1, 8.7.3,/е/, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 року, проявила неуважність до дорожньої обстановки, не врахувавши дорожні умови, рухаючись по вищевказаній проїзній частині, на ділянці дороги з необмеженою оглядовістю, проігнорувавши вимоги забороняючого рух транспортним засобам червоного сигналу світлофора, не обравши безпечну швидкість, скоїла наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_14 та ОСОБА_15, котрі перетинали проїзну частину вул. Солом'янської в м. Києві по регульованому наземному пішохідному переходу на дозволяючий пішоходам рух зелений сигнал світлофора зліва направо по ходу руху автомобіля «TOYOTA RАУ-4», д.н. НОМЕР_4.  

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_15, 1998 року народження, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді багаточисельних саднин обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; закритий перелом правої стегнової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1091/3 від 24.07.2008 року відносяться до середнього ступеня тяжкості як безпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я (більше 21 дня), у відповідності з п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (а.с. 131-132 т. 1), а пішоходу ОСОБА_14, 2002 року народження, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саднин обличчя та верхніх кінцівок; закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеню з локалізацією геморрагічного осередку у лівій скронево-підкорковій області, які згідно висновку судово-медичної експертизи №860/3 від 18.07.2008 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя, у відповідності з п. 2.1.3. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (а.с.125-127 т. 1).  

Відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху підсудна ОСОБА_13 була зобов'язана знати і неухильно виконувати правила дорожнього руху, але незважаючи на це, вона в порушення вимог п.п. 2.3 підпункт «б» для забезпечення безпеки дорожнього руху не була уважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміни; п.1.5. своїми  діями  вона, як  учасник  дорожнього  руху,  створила небезпеку для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, спричинив матеріальні збитки; п.1.7. як   водій   засобу   підвищеної  небезпеки   не   була   особливо уважною до учасників дорожнього руху як діти; п. 8.1 проігнорувала вимогу сигналу світлофору, котрий здійснював регулювання дорожнього руху; п. 8.7.3 підпункт «е» не виконала вимогу червоного сигналу світлофору, який забороняв рух; п.12.1. при виборі швидкості руху автомобіля не врахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та  

безпечно керувати ним;     п.12.3. при виникненні небезпеки для руху, яку вона об'єктивно спроможна була виявити, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу.  

Порушення підсудною ОСОБА_13 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, т.я. відповідно до висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 9630/9631 від 31.03.2010 року в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій ОСОБА_13 повинна була керуватися вимогами п. 8.7.3 (е)  та п. 8.10 Правил дорожнього руху для чого в неї не було перешкод технічного характеру (а.с.103-109 т. 3).  

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_13 свою вину   в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило   малолітнім ОСОБА_14 тяжкі   тілесні  ушкодження, а ОСОБА_15 тілесні  ушкодження   середнього тяжкості при обставинах, викладених у фабулі вироку, не визнала та пояснила, що 22.05.2008 року, приблизно о 10 год. 35 хв. вона, керуючи технічно справним автомобілем «TOYOTA RАУ-4», д.н. НОМЕР_4, рухалась зі сторони Протасового Яру в крайній лівій смузі зі швидкістю 40 км/год, на зелений сигнал світлофору.  

В момент, коли виникла перешкода у вигляді дітей, що перебігали пішохідний перехід на забороняючий сигнал, вона застосувала екстрене гальмування, але технічної можливості уникнути наїзду не мала, а тому вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з її вини.  

Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_13 не визнала свою вину у пред»явленому їй обвинувачені, її вина у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується доказами, які зібрані по справі.  

Перевіреними в ході судового розгляду справи показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_15,   яка на досудовому слідстві пояснила, що 22.05.2008 року, приблизно о 10 год. 35 хв. вона разом з двоюрідним братом ОСОБА_14 підійшли до пішохідного переходу біля зупинки тролейбусу «Протасів Яр» для того, щоб  перейти проїзну частину вулиці Солом'янської. Вона, тримаючи за руку свого брата ОСОБА_14, який був з права від неї, натиснула на кнопку світлофора і, дочекавшись зеленого сигналу світлофора для пішоходів, вони почали переходити проїзну частину по пішохідному переходу. Знаходячись приблизно на центрі проїзної частини, вона побачила, що з права на великій швидкості рухається автомобіль червоного кольору. Вона крикнула братові бігти та намагалася відпустити його руку, але він злякався і не відпустив. Відразу на них наїхав автомобіль (а. с. 67-68 т. 1).  

Законний представник потерпілого ОСОБА_11   , мати малолітньої потерпілої ОСОБА_15, в судовому засіданні стверджувала, що зі слів своєї дочки їй відомо, що 22.05.2008 року вона  разом з двоюрідним братом ОСОБА_14 хотіли через пішохідний перехід перейти проїзну частину вулиці Солом'янської в м. Києві. Вона натиснула кнопку світлофора, загорівся зелений сигнал, і, взяв ОСОБА_14 за руку, вони швидко пішли через дорогу, щоб встигнути до того, як загориться жовтий сигнал, але не встигли, т.я. на них наїхав автомобіль.  

Поясненнями потерпілого ОСОБА_10   в судовому засіданні з яких вбачається, що він є дідом обох постраждалих дітей (ОСОБА_15 та ОСОБА_14).  

22.05.2008 року ОСОБА_15 та ОСОБА_14 вийшли на двір погуляти. Через деякий час він з жінкою пішли їх подивитися, але у дворі їх не було. Жінка пішла до дороги і там дізналась, що сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої на дітей водієм ОСОБА_13 було здійснено наїзд і діти отримали тілесні ушкодження. В подальшому онука ОСОБА_15 йому розповіла, що вона разом із братом ОСОБА_14 підійшли до пішохідного переходу, що біля зупинки тролейбусу «Протасів Яр» для того, щоб  перейти проїзну частину вулиці Солом'янської, при цьому вона тримала за руку свого брата, натиснула на кнопку світлофора і, дочекавшись зеленого сигналу світлофора для пішоходів, вона з ОСОБА_14 почали переходити проїзну частину по пішохідному переходу. Коли вони знаходились приблизно на центрі проїзної частини, вона побачила, що на великій швидкості рухається автомобіль червоного кольору. Вона крикнула братові бігти та намагалася відпустити його руку, але він злякався і не відпустив її руки. Відразу на них наїхав автомобіль.  

Свідок ОСОБА_16   на досудовому засіданні (а.с. 105-107 т. 1) та в судовому засіданні стверджувала, що  22.05.2008 року, приблизно о 10 годині ЗО хвилин вона керувала своїм червоного кольору автомобілем «Нісан Мікро» д.н № НОМЕР_5 по вул. Солом'янській в м. Києві.  

Наближаючись до будинку № 36, вона загальмувала, т.я. на світлофорі горів червоний сигнал для автомобілів. Справа від неї був тролейбус.  

Вона побачила як промелькнула тінь та почула звук глухого удару і зрозуміла, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Після цього побачила двох дітей, що лежали на проїзній частині, та легковий автомобіль червоного кольору «TOYOTA RАУ-4». Дівчинка трохи рухалась, а хлопчик ні. Після дорожньо-транспортної пригоди вона на своєму автомобілі об'їхала тролейбус та припаркувалася праворуч на тротуарі, почала дзвонити до Швидкої допомоги.  

Свідок ОСОБА_17   , водій тролейбуса № 3701, на досудовому засіданні (а.с. 94-96 т. 1) та в судовому засіданні пояснила, що  22.05.2008 року, близько 10 год. 20 хв. вона керувала тролейбусом № 3701 по маршруту № 40 на вулиці Солом'янській в м. Києві. В районі зупинки «Протасів Яр» світлофор та пішохідний перехід добре видно. Після завершення посадки-висадки пасажирів на зупинці «Протасів Яр» і у зв'язку з забороняючим для руху автомобілів червоним сигналом світлофора вона по першій смузі руху почала повільно рухатися від тролейбусної зупинки до стоп-лінії. Зі свого місця водія тролейбуса вона бачила, що двоє дітей, тримаючись за руки, швидко переходили дорогу по пішохідному переходу на зелений для пішоходів сигнал світлофора. В цей момент до переходу на швидкості приблизно 60-70 км/год, в зустрічному для її тролейбуса напрямку руху, наближався червоний автомобіль «TOYOTA RАУ-4». Самого моменту наїзду на дітей вона не бачила тому, що їй заважало дзеркало заднього виду, але вона почула звук глухого удару і побачила, що червона «TOYOTA RАУ-4» збила двох дітей, при цьому для руху автомобілів був забороняючий, червоний, сигнал світлофору. Звуку гальмування вона не чула.  

Протоколом очної ставки між підсудною ОСОБА_13 та свідком ОСОБА_18   , в ході якої даний свідок стверджувала, що діти переходили проїзну частину вул. Солом'янської в м. Києві по пішохідному переходу на дозволяючий сигнал світлофору для пішоходів, а автомобіль «TOYOTA RАУ-4», яким керувала ОСОБА_13, рухався на забороняючий червоний сигнал світлофору та здійснив наїзд на дітей     (а.с. 116-120 т. 1).  

Свідок ОСОБА_19   , кондуктор, яка на досудовому слідстві (а.с. 114-115 т. 1) та в судовому засіданні пояснила, що 22.05.2008 року, приблизно о 10 год. 30 хв. вона працювала кондуктором в тролейбусі маршруту № 40, яким керувала водій ОСОБА_17.  

Знаходячись на місці кондуктора за середніми дверима по правому боку тролейбуса, вона у вікно побачила двох дітей, що лежали на дорозі, а легковий автомобіль червоного кольору стояв біля розділової смуги за пішохідним переходом. Пасажири почали дзвонити до Швидкої допомоги.  

З місця, де вона знаходилась, світлофора не бачила, звуку глухого удару не чула і,  як дітей збила машина, не бачила. Тролейбус стояв приблизно З хвилини, а потім почав рухатися по маршруту.  

Свідок ОСОБА_20   на досудовому слідстві (а.с. 100-101 т. 1) та     в судовому засіданні стверджував, що  22.05.2008 року разом зі своєю матір'ю вийшов з тролейбусу маршруту № 40 на зупинці «Протасів Яр», обійшов тролейбус з переду та направився до пішохідного переходу через вул. Солом'янську і, коли він знаходився на відстані 3-х метрів від переходу, то почув глухий звук удару. Повернувши голову по напрямку цього звуку, він побачив на дорозі автомобіль червоного кольору, який проїхав пішохідний перехід, а також двох дітей, що лежали на асфальті. Для пішоходів горів зелений сигнал світлофора, на який він звернув увагу одразу після наїзду на дітей, тобто одразу після глухого удару.  

Свідок ОСОБА_21   на досудовому слідстві (а.с. 97-99 т. 1) та судовому засіданні пояснила, що 22.05.2008 року десь о 10 год. 30 хв. вона знаходилась з групою людей біля відділення АКІБ «Укрсиббанку», що розташований по вул. Солом'янській, 36 в м. Києві і на відстані 3-5 метрів від них знаходиться регульований світлофором пішохідний перехід. Вона стояла обличчям до пішохідного переходу та бачила як по ньому проходили пішоходи, а також спостерігала за рухом транспорту . Вона бачила двох дітей перед світлофором в групі з дорослими (приблизно 3-5 чоловік). Вони дочекалися зеленого сигналу світлофора для пішоходів, діти взялися за руки і всі почали переходити вулицю по пішохідному переходу, дорослі швидше, а діти повільніше. Діти не бігли, а йшли як до школи. Коли діти дійшли до середини дороги, то до них почали наближатися автомобіль «TOYOTA RАУ-4» по крайній лівій смузі, а за ним по середній смузі синій «Фольксваген». Вона одразу подумала, що дані автомобілі можуть збити дітей і очікувала коли ж вони почнуть гальмувати. Потім вона почула глухий удар і побачила як «TOYOTA RАУ-4» збила цих дітей. Машина підняла дітей на капот і вони відлетіли від машини за напрямком її руху, хлопчик нижче, а дівчинка вище. Швидкість руху автомобіля, який збив дітей, вона оцінює приблизно у 80 км/год. Одразу, після наїзду на дітей, десь через 2 секунди, вона подивилася на світлофор для пішоходів і побачила, що для пішоходів горить зелене світло. Від побаченого їй стало погано, вона закрила обличчя руками та пішла за будинок. За декілька хвилин вона заспокоїлася, вийшла з-за будинку. Автомобіль «TOYOTA RАУ-4» стояв на середині дороги. Перед ним за 4-5 метрів на дорозі лежали діти. Вона бачила як дітей забрали дві машини швидкої медичної допомоги. Коли приїхали працівники міліції вона підійшла до них і повідомила про те, що бачила.  

Свідок ОСОБА_22   на досудовому слідстві (а.с. 90-92 т. 1) та в судовому засіданні  пояснила, що 22.05.2008 року, близько 10 год. 30 хв. вона  їхала в тролейбусі маршруту № 40 в бік вул. Горького у м. Києві. Вона сиділа на передньому сидінні спиною до водія тролейбуса, а тому наїзд на дітей не бачила,  але почула звук удару і бачила як діти відлетіли від машини. Тролейбус зупинився з даною подією і водій тролейбуса відчинила двері. На світлофор та інші машини вона увагу не звернула. З тролейбуса вона вийшла через передні двері, підходила до постраждалих дітей та до водія «TOYOTA RАУ-4», яка була у напівсвідомому стані.  

Свідок ОСОБА_23   на досудовому слідстві (а.с. 102-104  т. 1) та в судовому засіданні пояснив, що 22.05.2008 року , близько 11 год. він керував автомобілем «Фольксваген-Пасат» д.н. № НОМЕР_6 по вул. Солом'янській (прямував з вул. Протасів Яр в бік  Солом'янської площі) в м. Києві. Він їхав в другій смузі, а в третій смузі, по ліву сторону від нього, в його напрямку, їхав автомобіль  «TOYOTA RАУ-4» червового кольору. Капот його автомобіля був на рівні пасажирського переднього сидіння вказаного автомобіля.  

Під час переїзду пішохідного переходу автомобіль «TOYOTA RАУ-4», який знаходився в лівій, третій, смузі, почав гальмувати та трохи прийняв вліво, і він на нього звернув увагу. Потім, він побачив, як автомобіль збиває двох дітей та почув звук удару. Після удару хлопчик впав перед його автомобілем і він зупинився. При цьому дівчинка впала трохи лівіше від автомобіля  «TOYOTA RАУ-4».  

Вийшовши з автомобіля він побачив як з автомобіля «TOYOTA RАУ-4» виходить жінка, яка спробувала набрати номер швидкої медичної допомога, але в неї трусилися руки,  тому вона не змогла цього зробити. За його автомобілям зупинився автомобіль «Шкода», з якого вийшов водій та набрав номер швидкої медичної допомоги. Він дочекався поки приїхали лікарі та забрали дітей, після чого, залишив свої данні працівникам міліції та поїхав.  

Протоколом очної ставки між свідками ОСОБА_24 та ОСОБА_20   , в ході якої останній стверджував, що коли він знаходився поряд з регульованим пішохідним переходом, то почув глухий удар. Повернувши голову по напрямку цього звуку, він побачив на дорозі автомобіль червоного кольору, який проїхав пішохідний перехід, а також двох дітей, що лежали на асфальті. Для пішоходів горів зелений сигнал світлофора, на який він звернув увагу одразу після наїзду на дітей (а.с. 121-122 т. 1).  

Відповідно до висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 9630/9631 від 31.03.2010 року   в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій ОСОБА_13 повинна була керуватися вимогами п. 8.7.3 (е)  та п. 8.10 Правил дорожнього руху для чого в неї не було перешкод технічного характеру (а.с.103-109 т. 3).  

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 860/3 від 18.07.2008 року   у малолітнього  ОСОБА_14, 2002 р.н., мали місце наступні тілесні ушкодження: садна обличчя та верхніх кінцівок; закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеню з локалізацією геморрагічного осередку у лівій скронево-підкорковій області.  

Вказані ушкодження спричинені тупими предметами, могли утворитись 22.05.2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди при обставинах, викладених у вироку і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя, у відповідності з п. 2.1.3. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (а.с. 125-127 т. 1).  

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1091/3 від 24.07.2008 року   у малолітньої потерпілої ОСОБА_15, 1998 р.н., були виявлені тілесні ушкодження: багаточисельні садна обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; закритий перелом правої стегнової кістки.  

Вказані ушкодження спричинені тупими предметами, могли утворитись 22.05.2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди при обставинах, викладених у вироку і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як безпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я (більше 21 дня), у відповідності з п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».  

Локалізація та морфологія тілесних ушкоджень вказує на те, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла ОСОБА_15 знаходилась у вертикальному (чи близькому до нього положенні) та була повернута до автомобіля правою боковою поверхнею тіла (а.с. 131-132 т. 1).  

Протоколами огляду місця дорожньо-транспортної події від 22.05.2008 року та протоколом огляду та переміщення транспортного засобу від 22.05.2008 року   , з яких вбачається, що була оглянута частина автодороги, яка обладнана регульованим світлофором і пішохідним переходом з відповідними знаками та прилегла до неї територія, що розташована в м. Києві біля будівлі № 36 по вул. Солом'янській в м. Києві. Автомобіль «TOYOTA RАУ-4» д.н. НОМЕР_4 має пошкодження: деформація капоту з лівої сторони та по центру, деформація бамперу з лівої сторони, розбита права передня фара(а.с. 12-22, 62-65 т. 1).  

Протоколом відтворення обставин та обстановки події від 06.06.2008 року   , згідно якого підсудна ОСОБА_13 вказала місце де 22.05.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої вона, керуючи  автомобілем «TOYOTA RАУ-4» д.н. НОМЕР_4, здійснила наїзд на малолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_14 (а.с. 154-159 т. 1) та іншими матеріалами справи.  

Оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає їх допустимими та достовірними.  

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_24 в судовому засіданні і не приймає їх до уваги в той частині, що підсудна ОСОБА_13, яка керувала автомобілем «TOYOTA RАУ-4» д.н. НОМЕР_4, проїжджала пішохідний перехід на зелене світло світлофора для водіїв, який був постійний та не мигав, на той час на пішохідному переході людей він не бачив, оскільки вони суперечать доказам, які досліджені в даному вироку і визнані судом достовірними, т.я. не викликають сумнівів.  

Доводи підсудної ОСОБА_13 про те, що вона не порушила правил безпеки дорожнього руху, потерпілі, малолітні ОСОБА_15 та ОСОБА_14 перетинали проїзну частину дороги на забороняючий сигнал світлофору, суд вважає безпідставними і до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються дослідженими у вироку доказами, які судом визнані достовірними, а тому позицію підсудної ОСОБА_13 суд розцінює як бажання уникнути покарання за вчинене.  

В ході судового розгляду справи прокурором, який приймає участь в справі, змінено обвинувачення підсудній ОСОБА_13, а саме: органами досудового слідства помилково не врахована кваліфікуюча ознака «спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості».  

Отже, суд вважає, що  підсудна ОСОБА_13, яка керувала транспортним засобом, своїми діями порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_15 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження, а тому її дії необхідно кваліфікувати за ч. 21 ст. 286 КК України.  

При призначенні покарання підсудній   ОСОБА_13   , суд відповідно до  вимог  ст. 65 КК України   враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, її особу: раніше не судима, позитивно характеризуються за місцем роботи, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, працює.  

Обтяжуючою покарання підсудної ОСОБА_13 обставиною суд визнає: вчинення злочину відносно малолітніх осіб.  

Пом»якшуючою покарання підсудної ОСОБА_13 обставиною суд визнає: добровільне відшкодування збитків на лікування потерпілих ОСОБА_15 і  ОСОБА_14 в розмірі 46000 грн. (а.с. 51 т. 2).  

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудної ОСОБА_13, її відношення до скоєного, вчинений нею злочин віднесений до тяжких злочинів згідно ст. 12 КК  України, намагалась допомогти постраждалим тим, що добровільно надала кошти в розмірі 46000 грн., а також надійслала поштою 10000 грн. потерпілому ОСОБА_10 на лікування дітей а також і ту обставину, що на момент дорожньо-транспортної пригоди малолітні ОСОБА_15, 1998 року народження, і ОСОБА_14, 2002 року народження, самостійно, без супроводу дорослих, перетинали проїзну частину вулиці, суд  вважає за необхідне визначити підсудній міру покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом.  

Між іншим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудної ОСОБА_13 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов”язки згідно ст. 76 КК України і таке покарання є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

Потерпілим ОСОБА_10 та законним представником потерпілої-  ОСОБА_11 заявлено цивільний позов про відшкодування підсудною ОСОБА_13 матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 6961 грн. та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 50000 грн., законному представнику потерпілої - ОСОБА_11 в розмірі 50000 грн..  

Потерпілий ОСОБА_10 та законний представник потерпілої-  ОСОБА_11 стверджують, що діями підсудної їм спричинені моральні страждання у зв»язку з отриманням малолітніми ОСОБА_15 і  ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, що потягло лікування дітей, а тому вимоги потерпілих в цій частині є обґрунтованими, незважаючи на те, що підсудна не визнала цивільний позов їх в цій частині, посилаючись на те, що добровільно відшкодувала родичам постраждалих дітей збитки в розмірі 46000 грн., що підтверджується розпискою законного представника потерпілої-ОСОБА_11, а також поштовим переказом відправила потерпілому ОСОБА_10 10000 грн., однак останній повернув їй ці гроші, а тому вона вважає, що її діями їм не завдано моральної шкоди.  

Але разом з тим, з врахуванням того, що потерпілий ОСОБА_10, якому батьки дітей довірили йому їх, залишив  малолітніх ОСОБА_15 і  ОСОБА_14 без  належного нагляду, а це призвело до того, що діти самостійно перетинали проїзну частину дороги і були травмовані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також і те, що підсудна ОСОБА_13 добровільно відшкодувала 46000 грн., суд вважає вказану потерпілим ОСОБА_10 500000 грн. та законним представником потерпілої-ОСОБА_11 500000 грн. за великою і приходить до висновку про задоволення вимог потерпілого ОСОБА_10 в розмірі 10000 грн. та законного представника потерпілої-ОСОБА_11 в розмірі 10000 грн., з урахуванням роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з наступними змінами "Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди", враховуючи характер та обсяг душевних страждань, перенесених потерпілим, тяжкість вимушених змін у його житті, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, а також конкретних обставин справи, т.я. дійсно, з вини підсудної ОСОБА_13 потерпілий ОСОБА_10 та законний представник потерпілої-ОСОБА_11 понесли і продовжують нести моральні страждання, т.я. внаслідок вище вказаних подій були порушені їх нормальні життєві зв”язки, вони вимушені були лікувати дітей.  

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 в частині відшкодування матеріальних збитків у зв»язку з тим, що діти, які отримали тілесні ушкодження в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,  яка сталася з вини підсудної, то в цій  частині вимоги потерпілого про відшкодування 6961 грн. (з урахуванням збільшення цивільного позову в цій частині) не підлягають задоволенню, оскільки в суму 46000 грн., яку підсудна ОСОБА_13 добровільно відшкодувала у зв»язку з лікуванням дітей, увійшла сума 6961 грн., а тому суд вважає, що підсудна повністю відшкодувала вказаному потерпілому матеріальні збитки.  

Оскільки малолітні ОСОБА_15 і  ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження в наслідок наїзду на них автомобілем «TOYOTA RАУ-4» д.н. НОМЕР_4 під керуванням підсудної ОСОБА_13, вказаний автомобіль визнаний по справі речовим доказом, а в матеріалах справи відсутні дані про те, що автомобіль «TOYOTA RАУ-4» д.н. НОМЕР_4, яким керувала підсудна ОСОБА_13, належить на праві власності останній, або іншій особі, суд позбавлений можливості вирішити питання про вказаний речовий доказ, а тому вказаний автомобіль необхідно залишити на майданчику тимчасового утримання за адресою м. Київ, вул. Молодогвардійська, 9.  

Керуючись ст.ст.323, 324 КК України, суд, -  

З А С У Д И В :  

Визнати винною ОСОБА_13 за ст. 286  ч. 2 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 (три) роки.  

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_13 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі  з випробуванням, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.  

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_13 обов”язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з”являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.  

Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_13 залишити без змін – підписку про невиїзд з місця проживання.  

Цивільний позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 10000 грн..  

В останній частині цивільний позов ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без задоволення.  

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави судові витрати в сумі 2390 грн. за проведення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.  

Речові докази: СD-диск з інформацією камери спостереження з відділення АКІП «Укрсіббанк", СD-диск із записом Магнолії ТВ"  зберігати в матеріалах справи (а.с. 50, 75 т. 1); автомобіль «TOYOTA RАУ-4» д.н. НОМЕР_4 залити на зберіганні на майданчику тимчасового утримання за адресою м. Київ, вул. Молодогвардійська, 9. (а.с. 24).  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення.  

С у д д я: