Справа №   2-2723   /2010 рік  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 жовтня 2010 року   м. Сімферополь  

  Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:  

головуючого, судді   Онищенко Т.С.,  

при секретарі   Ревенко-Котовської Н.Г.,  

розглянувши   у відкритому судовому засіданні   цивільну справу     за позовом     ОСОБА_3, ОСОБА_4   до ОСОБА_1   про зобов’язання усунути перешкоди, відшкодування моральної шкоди, -  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи  свої вимоги тим, що відповідач без жодних правових підстав займає частину земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3  

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, підтримавши заявлені вимоги у повному обсязі /арк. с. 30/.  

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.  

Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував та пояснив, що він не визнає право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, оскільки вважає, що Державним акт  видано позивачеві незаконно, а сама земельна ділянка придбана ОСОБА_3 у власність обманним шляхом.  

Прокурор, який допущенний судом до участі у справі для представництва інтересів відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував без правового обґрунтування таких заперечень.  

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Позивачеві ОСОБА_3   на підставі Державного акту серії КМ №НОМЕР_1   на праві власності належить земельна ділянка (кадастровий номер земельної ділянки 01 247 838 00:01:003:0015) площею 0,0351 га, що розташована на території Мирнівської сільської ради по АДРЕСА_1 /арк. с. 13/.  

Відповідач, не маючи на дану земельну ділянку жодних документів, самовільно займає частину цієї земельної ділянки, чим перешкоджає позивачеві ОСОБА_3 у здійсненні права власності.  

Зазначені обставини визнаються та  не оспорюються сторонами.  

Відповідно до статей 78, 126, 152 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Право власності на земельну ділянку  посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.  

Згідно зі статтями 23, 316-317, 321, 373, 386, 401, 402, 404, 1167  Цивільного  кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливає місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

На підставі вищевикладеного, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази,  суд дійшов до висновку про часткове задоволення  позовних вимог ОСОБА_3 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, виходячи з наступного.  

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідачем не надано суду жодних доказів у підтвердження правомірності своїх дій.  

Так, між сторонами відсутній договір, за яким відповідач мав би право користування земельною ділянкою позивача.  

Твердження відповідача про незаконність права власності позивача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку суд не приймає до уваги, оскільки вони є необгрунтованими.  

Так право власності позивача ОСОБА_3 на  земельну ділянку площею 0,0351 га, що розташована на території Мирнівської сільської ради по АДРЕСА_1, підтверджується   Державним актом серії КМ №НОМЕР_1, який у встановленому законом порядку не визнаний неправомірним чи недійсним та не скасований.  

Як вбачається зі змісту положень Земельного кодексу України,  позивач, як власник земельної ділянки, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Також позивач має право вимагати захисту свого права власності на земельну ділянку шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, або застосування інших, передбачених законом, способів.  

Відповідач в судовому засіданні визнав, що дійсно на земельній ділянці позивача ОСОБА_3 знаходяться належні йому будівельні матеріали, а також встановлено огородження.  

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 в частині з   обов’язання відповідача усунути   перешкоди у праві користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою шляхом звільнення даної земельної ділянки від будівельних матеріалів (камінь ракушка, плита тощо), звільнення доступу до цієї земельної ділянки, знесення встановленого огородження.  

Позивачем ОСОБА_3 суду не надано жодних доказів у підтвердження позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, вналідок чого суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.  

Відповідно до частини 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Позивач ОСОБА_3 не надала суду доказів, що підтверджують порушення звичного способу життя власника тощо.  

Позивач ОСОБА_3 також не надала суду доказів, що підтверджують  і обґрунтовують розмір заявленої моральної шкоди.  

Суд відмовляє позивачеві ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, оскільки вона є неналежним позивачем, тобто їй не належить право вимоги тому, що вона не має зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності або права користування на земельну ділянку, на якій  знаходяться належні відповідачеві будівельні матеріали, а також встановлено огородження.  

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню з відповідача.    

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, суд не відшкодовує позивачеві ОСОБА_2 судові витрати по справі.  

З урахуванням викладеного, к   еруючись статтями  10,  60, 88, 212, 215  Цивільного процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:  

  1.   Позов   ОСОБА_3   задовольнити частково.  

2.   Зобов’язати   ОСОБА_1     усунути   ОСОБА_3   перешкоди   у праві користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0351 га, що розташована на території Мирнівської сільської ради по АДРЕСА_1 (Державним на право власності на земельну ділянку серії КМ №НОМЕР_1; кадастровий номер земельної ділянки 01 247 838 00:01:003:0015),   шляхом звільнення   даної   земельної ділянки від будівельних матеріалів   (камінь ракушка, плита тощо),   звільнення доступу   до цієї земельної ділянки,   знесення   встановленого   огородження.  

3.   У задоволені решті частині позовних вимог     ОСОБА_3     відмовити.  

4.   Відмовити   ОСОБА_4     у задоволенні позову   до ОСОБА_1                         про зобов’язання усунути перешкоди, відшкодування моральної шкоди   в повному обсязі.  

5.   Стягнути з   ОСОБА_1   на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 37,00 грн.  

  Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.  

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя             Онищенко Т.С.