КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2010 № 44/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача – Гирич О.В.;
відповідача – Нішта А.О.;
третьої особи – не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вегас Транс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2010
у справі № 44/164 ( .....)
за позовом ВАТ "Незалежна Страхова Компанія"
до Приватного підприємства "Вегас Транс"
про стягнення 25240,51 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Незалежна страхова компанія» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Вегас - Транс» (далі – відповідач) про стягнення 25240,51 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 44/164.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.05.2010 у справі № 44/164 позовні вимоги задоволено повністю
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 11.05.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 44/164.
Ухвалою апеляційного суду від 30.08.2010 в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Максиміва Романа Петровича.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між позивачем та Ткаченком Віталієм Олександровичем 04.07.2005 укладено Договір ТЛЗ № 491322 добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту –Договір страхування), предметом якого є страхування Страховиком транспортних засобів , що належать страхувальнику, визначених в сертифікатах до цього договору, що містять суттєві умови договору страхування стосовно кожного окремо ТЗ. Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим ТЗ, що перебуває в заставі, яка надана вигодо набувачу під забезпечення зобов’язань страхувальника за кредитним договором.
Згідно із сертифікатом №491322-2 від 03.07.06 до зазначеного договору, об’єктом страхування є транспортний засіб DAEWOO LANOS 2005 р. випуску, держ. номер НОМЕР_3. Страхувальником є ОСОБА_4 а вигодонабувачем – АКБ «Правекс-Банк», м. Києв. Страхова сума за договором страхування становить 41 278, 00 грн. Строк дії сертифікату з 04.07.2006 до 03.07.07.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Зазначений транспортний засіб автомобіль «LANOS», державний номер НОМЕР_4 позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема – ДТП, пошкодження, навмисне пошкодження, викрадення. Особи допущені до керування: ОСОБА_4 Тертіца А.А.
Як підтверджується матеріалами справи, 11.04.2007 у м. Києві по вул. Касіяна сталась ДТП за участю автомобіля «БАЗ-2215» реєстраційний номер НОМЕР_5 що належить Приватному підприємству «Вегас - Транс», яким керував Максимів Роман Петрович, та автомобіля «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував Тертіца Анатолій Анатолійович.
Внаслідок зазначеної ДТП автомобілю «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_4 спричинено шкоду.
Керуючись умовами договору, ОСОБА_5 12.04.2007 подав заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно п. 8.14.1. договору страхування якщо вартість відновлювального ремонту становить більше 75% страхової суми розмір страхового відшкодування визначається у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості залишків пошкодженого транспортного засобу, яка визначається на підставі висновку незалежного автотоварознавця.
Згідно із звітом № 1142 від 03.05.2007 (копія в матеріалах справи) про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу (що проводився із викликом телеграмою водія ОСОБА_6., телеграма в матеріалах справи), автомобілю «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_4 спричинено шкоду на загальну суму 39 877,45 грн.
Відповідно до звіту експерта автотоварознавця про оцінку залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу від 16.06.2007 (копія в матеріалах справи) залишкова вартість пошкодженого автомобіля «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_4 може складати 12 577,77 грн.
За розрахунком страхового відшкодування та страхового акту №5100 страхова сума, що підлягає виплаті становить 24690,51 грн.
Позивач, на виконання умов договору страхування № 491322, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 12.04.2007, за розпорядженням на оплату страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 24690,51 грн. вигодо набувачу АКБ Правекс-Банк», що підтверджується платіжними дорученнями № 4865 від 26.06.2007.
Витрати позивача на проведення вказаного автотоварознавчого дослідження в розмірі 350,00 грн. та визначення залишкової вартості транспортного засобу в розмірі 200,00 грн. підтверджуються платіжними дорученнями № 3868 від 23.05.2007 та № 4467 від 25.06.2007 відповідно.
Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, що становлять 24690,51 грн. страхового відшкодування, 350,00 грн. вартості авто товарознавчого дослідження та 200,00 грн. визначення залишкової вартості транспортного засобу, перейшло право вимоги, яке вигодо набувач, АКБ «Правекс-банк», що одержав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2007, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 п. п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності або з інших підстав.
Пунктом 5 відповідної постанови зазначено, що відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Матеріалами справи, зокрема постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2007, наказом № 56 від 30.12.2006 підтверджується та відповідачем не заперечується, що гр. ОСОБА_7 перебував з відповідачем у трудових відносинах (працював водієм), та мав право на керуванням автомобілем «БАЗ-2215» реєстраційний номер НОМЕР_5 що належить відповідачу.
Враховуючи, наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що особою відповідальною за шкоду спричинену внаслідок ДТП, яка сталася з вини гр. ОСОБА_6., є саме відповідач, а за таких обставин доводи апеляційної скарги з цього приводу судом відхиляються як необґрунтовані.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.
Позивачем відповідно до зазначених вимог були надані належні докази на підтвердження факту настання страхового випадку, спричинення шкоди, наявності підстав для проведення страхової виплати, наявності вини відповідача та його працівника та причинного зв’язку між протиправною поведінкою останнього та понесенням позивачем витрат з відшкодування шкоди.
Відповідачем наведене належними та допустимими доказами не спростовано, підстав для звільнення від відповідальності за спричинену шкоду не доведено.
Доводи апеляційної скарги, що належним відповідачем у справі має бути страхова компанія «Вексель», в якій було застраховано цивільну відповідальність водія ОСОБА_6., колегією суддів відхиляються оскільки, в силу положень ст.. 993 ст. 1172 ЦК України особою відповідальною перед позивачем за завдані збитки є саме відповідач, з яким ОСОБА_7 знаходився в трудових відносинах та під час скоєння ДТП виконував трудові обов’язки.
Інші доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 11.05.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вегас - Транс» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 11.05.2010 у справі № 44/164 - без змін.
2. Матеріали справи № 44/164 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя
Судді