Копія  

Справа № 2-а-804/10 р.  

  ПОСТАНОВА  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

17 листопада  2010 р.  Суддя Липоводолинського районного суду Шульга О.М.. розглянувши  в порядку  скороченого  провадження в селищі міського типу Липова Долина справу  за адміністративним позовом   ОСОБА_2     до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області  про  визнання  протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  в Липоводолинському районі щодо не нарахування  та  не виплати  щомісячної державної  соціальної допомоги особі що має статус ?итина війни.”  

  ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_3 29 жовтня 2010 року звернулась до суду з позовом  до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області  про  визнання  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі щодо не нарахування та не виплати  щомісячної державної  соціальної допомоги особі що має статус ?итина війни”.  

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.  

Вона,  ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Відповідно до ст. 1  Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV  «Про соціальний захист дітей війни» має статус «Дитина війни».  

Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 відповідач у справі зобов`язаний був 2007-2010 роках щомісячно виплачувати їй соціальну допомогу, а саме надбавку до пенсії, у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

Але в 2007 році  їй така допомога не виплачувалась.  

У 2008 – 2010 роках їй така  допомога нараховувалась та виплачувалась, але в розмірі тільки 10 %, тобто на 20 % менше від розміру, встановленого Законом України  «Про соціальний захист дітей війни».  

Щомісячна надбавка до пенсії не виплачувалась на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік», та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

На підставі цих законів дія п.6 вищезазначеного закону відповідно була призупинена.  

Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня .2008р. визнано таким, що не відповідають Конституції України і є не конституційними положення Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік», « Про державний бюджет на 2007 рік», та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено зазначену норму Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Рішенням Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Рішенням Конституційного Суду є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії  дітям війни,  встановлені цим законом, не можуть бути  обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Таким чином зважаючи на вище викладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни»  становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня  -380 гривень , з 01 квітня -406 гривень, з 01 жовтня -411 гривень.  

Таким чином, на підставі  рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007  сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 рік становить 735,30 грн. згідно наступного розрахунку:  

Місяць                                                               2007 рік  

_____________________________________________  

Липень                                                                406,00 грн.  

Серпень                                                               406,00грн.  

Вересень                                                              406,00 грн.  

Жовтень                                                               411,00 грн.  

Листопада                                                            411,00 грн.  

Грудень                                                                411,00 грн.  

  ____________________________________________  

  Всього:                                                                2451,00 грн.  

Загальна сума не нарахованої та не виплаченої щомісячної державної допомоги за 2007 рік становить 735 грн.30 коп.(2451, 00 грн.х30%)  

З січня місяця 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30 % встановлених Законом  України ?ро соціальний захист дітей війни” на підставі Закону України «Про  державний бюджет України» на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007р. за №107-IV, а з 22 травня 2008 року на підставі постанови КМУ від 28 травня 2008р. № 530.  

Згідно із Законом України ?ро державний бюджет на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня –  470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня  – 482 гривень, з 1 жовтня 498 гривні.  

Таким чином, на підставі рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008 сума недорахованої та невиплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008р по 31 грудня 2008р  рік становить 780,40 грн. згідно наступного розрахунку:  

  Місяць                             2008р.      

Травень                                   481,00 грн.  

Червень                                   481,00 грн.  

Липень                                    482,00 грн.  

Серпень                                   482,00 грн.  

Вересень                                  482,00 грн.  

Жовтень                                  498,00 грн.  

Листопад                                 498,00 грн.  

Грудень                                   498,00 грн.  

Всього :                                     3902,00 грн            

Загальна сума не недорахованої та не виплаченої щомісячної державної допомоги за період з 22 липня 2008р по 31 грудня 2008 р становить 780,40 грн. (3902, 00 грн. х 20%)  

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, тому чинність рішення Конституційного Суду України поширюється на 2009 та 2010 роки.            

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 1 жовтня становив 498 гривень. Статтею 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих осіб, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, становить в такому ж розмірі, що діяли у грудні 2008 року, а отже 498 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить  з 01 листопада 2009 – 573 грн.  

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить з 01 січня 2010 року - 695 гривень, з 01 квітня 2010 року-706 гривень, з 01 липня 2010 року – 709 гривень.  

По її підрахунках сума недорахованої та невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009 -2010 роки станом на момент подачі позовної заяви становить – 2065,80 грн.  

Місяці                                                  2009р.                                     2010р.  

________________________________________________________________  

Січень                                                      498,00грн.                         695, 00грн.  

Лютий                                                     498,00 грн.                         695,00грн.  

Березень                                                  498,00 грн.                         695,00 грн.  

Квітень                                                    498,00 грн.                         706,00 грн.  

Травень                                                   498,00 грн.                         706,00 грн.  

Червень                                                   498,00 грн.                         706,00 грн.  

Липень                                                    498,00 грн.                         709,00 грн.  

Серпень                                                  498,00 грн.                          709,00 грн.  

Вересень                                                 498,00 грн.                          709,00 грн.  

Жовтень                                                  498,00 грн.  

Листопад                                                573,00 грн.  

Грудень                                                   573,00 грн.  

________________________________________________________________  

Разом:                                                       6126,00 грн.                       6330,00 грн.  

Загальна сума не донарахованої та не виплачено щомісячної допомоги  за 2009-2010 роки по вересень місяць включно становить  – 2491,20 грн.(6126,00 грн. + 6330,00 грн. х 20% ).  

Загальна сума не нарахованої та не виплаченої щомісячної державної допомоги за 2007-2010 роки становить 4006,90 грн.  

Оскільки відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а тому вона просить  визнати  протиправною бездіяльність  Управління  Пенсійного фонду  в Липоволодинському  районі Сумської області  та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області провести перерахунок пенсії в розмірі встановленому у ч.1 ст. 28 ЗУ ?о соціальний  захист  дітей війни” та провести  виплати за період з 09 липня 2007 року по вересень місяць  2010 року включно.  

09 листопада 2010 року до суду від відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області  надійшло  письмове заперечення, де  останній зазначив наступне.  

  Позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, але, як видно зі змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.  

Ст.7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік». Статтею 73 Закону України №422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 № 30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.    

Так, виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус «діти війни» та є інвалідами у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенси 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.  

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст. 6 Закону «Про     соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст. ст. 71,  111  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

Ст. 73 Закону України № 422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний Суд України" передбачено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими; що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються  не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом   України рішення про їх неконституційність.    

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 за період з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».  

Щодо виплати підвищення з 09 липня 2007 по 01 січня 2008 повідомляють наступне.  

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.  

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищенні розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.  

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції що діяла до 01 липня 2006), здійснювалась відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.  

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та   соціальної політики України.  

У листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України щ 06 серпня 2007 року зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціально допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту  

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України їй 19 травня 2009 за № 27-у/09, «непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстав» стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. І Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держава соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.»  

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження ) встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується  на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.  

П. 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використанні коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.  

Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, і не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без     будь-яких порушень законодавства.  

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війна відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.     ,.       .   ,  

Крім того п. 4.1 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін   за   деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що і виплачується позивачу в повному обсязі.  

Одночасно з цим ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що ветеранам війні* які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними) положення ст. 67 розділу І, п. 2-4, 6-8, 10-18, підп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34,підп.1-6, 8-12, п. 35,п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих    актів України" та  п. 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону ?ро Державний  бюджет  України на  2008 рік  та  про   внесення  змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195.  

Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.  

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону № 2195, за період з 22 травня 2008 повідомляємо, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.  

Щодо вимог позивача нарахувати підвищення в 2009 році по день звернення, повідомляють наступне. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізовує бюджетну програму "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами" в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом України на 2009 рік. Дану позицію підтримує Виший адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 у справі К.-7364/09. де зазначає, що дія Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.  

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.  

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.  

  З’ясувавши  обставини справи, дослідивши письмові докази,  суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

  Так, у судом  встановлено, що позивач ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка, оскільки  вона є громадянином  України і на час  закінчення (02.09.1945 року)   Другої світової  війни їй було менше ніж 18 років.  

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області  № 5978/04-53 від 03 листопада  2010 року відповідно до ст.. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2007 року надбавка як «дитині війни»не  виплачувалась.  

П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час -  49 грн. 80 коп.  

  Відповідно  до ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно  ст. 7 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

  Стосовно позовних вимог щодо здійснення  позивачу  доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

  Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону,  було зупинено.  

  Рішенням Конституційного  Суду України  від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України  щодо відповідності Конституції України  (конституційності) положень статей 29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян ), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст. 71    Закону України  ?ро Державний бюджет на 2007 рік”  яким зупинено дію ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист  дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

  Рішення Конституційного  Суду України   у цій справі  має преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону,  що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання  на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність, з для ухвалення Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.  

  Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати  ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ  в Липоводолинському районі Сумської області  повинно було нараховувати  та сплачувати  позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 Закону України ?ро Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року  мав  діяти у відповідності  з приписами діючої норми ст. 6 Закону  України ?ро  соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати  позивачу відповідні доплати.  

  Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008-2009 роках щомісячну надбавку до пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.  

  Відповідно  до п.п. 41 розділу 2 Закону України ?ро державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до  деяких законодавчих актів України” текст статті  6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або  щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання  підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи   державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону  та Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення  провадиться  за їх вибором згідно з одним із законів.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10 рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень  ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України  ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України  щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону  України  ?ро Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмета та змісту закону  про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

  Рішення Конституційного Суду України  у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України  є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Виходячи з системного аналізу  зазначених норм  законодавства, рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року  та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до висновку , що з 22.05.2008 року  УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області  повинно було нараховувати та сплачувати позивачу  доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України  ?ро соціальний  захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України ?ро Державний  бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність   та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач  з 22.05.2008 року  мав діяти у відповідності  з приписами діючої норми ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Між тим,  до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України  ?ро  соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності  з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення  доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Відповідно  до ст. 64 Конституції України  конституційні права і свободи людини  і громадянина  не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України  звернення до  адміністративного суду  для захисту прав  і свобод людини  і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України гарантується. Забороняється відмова  в розгляді  на вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,  неясності, суперечливості  чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні  порядку здійснення  доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не  здійснення  або відмови в задоволенні позову.  

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було,  слід вважати , що чинність цього рішення Конституційного Суду України поширюється і на 2009 рік.  

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги за 2009 рік обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Щодо доводів стосовно  відсутності підстав  для застосування  до спірних правовідносин  ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

    Сторонами по справі  не заперечується, що позивач відповідно  до ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати  до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  За чинним законодавством розмір  мінімальної пенсії за віком визначається лише за  правилами, передбаченими  ст. 28 Закону України  ?ро загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив  цей розмір або встановлював  інший розмір, немає.  

  З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими  доводи відповідача щодо застосування положення  ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний  розмір  пенсії за віком, встановлений абзацом  1  частини 1  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність  такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком  не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України  та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”.  

  Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні  питання  відносно органу  на який  покладено обов’язок здійснення  виплат  підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України  діє у відповідності  до Положень  Про Пенсійний  фонд України , затвердженого Указом Президента  України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі  п.15  зазначеного положення  через створені  в установленому порядку  його територіальні управління. Відповідно до Закону України  ?ро загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” рішення  про призначення та перерахунок  пенсій приймаються  районними  управліннями Пенсійного фонду України  за місцем проживання  пенсіонерів.  

  Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в  Липоводолинському районі  Сумської області, за місцем проживання  позивача.  

  Крім того,  суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність порядку фінансування та  коштів щодо забезпечення  виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  Статтею 22 Конституції України  визначено, що конституційні права та свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити  реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

  За змістом  ч.1 ст. 46 Конституції України  громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  їх у старості  та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України  ?ро  соціальний  захист дітей війни ” реалізоване конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус  ?итини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України  органи законодавчої, виконавчої  та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

  Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади.  

  Відповідно  до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:  

-   призначення пенсії;  

-   підготовки документів для її виплати;  

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування  та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1  Положенням  про управління Пенсійного фонду України  в  районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного  фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України  у районах, містах і  районах у містах є органами  Пенсійного фонду України , підвідомчими  відповідно головним  управлянням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України і мають завданням – забезпечення призначення  та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок  по нарахуванню  та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України ?ро соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи  Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе  обов’язок  щодо  виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган  виконавчої влади  - Пенсійний фонд України , який діє через свої місцеві органи , що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не  виконали  своїх повноважень без поважних причин.  

Виходячи з системного аналізу  приписів Конституції України  та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання  відповідача на відсутність  фінансування та коштів, як на обґрунтування  правомірності невиконання  своїх зобов’язань перед позивачем.  

Крім того, відповідачем, в порушення  ч.2 ст. 71 КАС України  не доведено  та не надано суду доказів щодо вчинення  будь-яких дій  для забезпечення  виконання покладеного на нього обов’язку  щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив  жодної дії щодо їх отримання  для забезпечення виконання  своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади  свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні  позову та визнання  правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

В той же час суд не може самостійно проводити нарахування і визначати  конкретний розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної суми нарахування.  

    На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158-163, 167, 183-2, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

    ПОСТАНОВИВ:  

  Позов ОСОБА_2     задовольнити частково.  

  Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги  ОСОБА_2  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі     здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати належних сум за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 2009 рік з 01 січня 2009 року по вересень 2010 року, з урахуванням фактично проведених виплат.  

  У задоволенні інших  позовних  вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського  апеляційного  адміністративного суду  через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти з дня її  проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

  Якщо суб'єкта владних повноважень  у  випадках  та  порядку, передбачених  частиною  четвертою  статті 167 цього Кодексу,  було повідомлено  про  можливість  отримання   копії   постанови   суду безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом владних повноважень повідомлення про  можливість  отримання  копії постанови суду.  

Апеляційна  скарга,  подана  після   закінчення   строків, установлених  цією  статтею,  залишається  без розгляду.          

  Суддя: підпис  

З оригіналом згідно  

Суддя:                     О.М.  Шульга