Справа № 2-621/2010
РІШЕННЯ
Іменем України
12 жовтня 2010 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого – Скотаря А.Ю., за участю секретарів – Котула Н.С., Кошової Г.О., представника відповідачів – ОСОБА_1., у відкритому судовому засіданні в м. Харкові розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» та голови Професійної спілки Відкритого акціонерного товариства «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» ОСОБА_3 про стягнення невиплачених сум, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що з 31.01.2008 по 25.12.2008 він працював пресувальником секцій, шпульок та ізоляційних деталей електричних машин і апаратів в ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» на умовах безстрокового трудового договору. За час праці в щорічній відпустці він не був. 23.12.2008 йому надана третя група інвалідності, причиною чому, на його думку, стало професійне захворювання.
25.12.2008 з ним був здійснений кінцевий розрахунок та, як йому стало відомо, за листами непрацездатності нарахування були зроблені лише за ті дні, в які підприємство працювало за окремим графіком, а ні за всі робочі дні. Це вплинуло на розмір премії при звільненні, компенсації за невикористану відпустку. Позивач просить стягнути з відповідачів оплату лікарняних та інших робочих днів до 25.12.2008, недоплату за невикористану відпустку, утримання по податках, недоплату середньомісячної премії, компенсацію за затримку остаточного розрахунку та моральну шкоду.
В наступному позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідача розраховану ним суму недоплат в розмірі 3522,83 грн., відшкодувати середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку, тобто за 15 місяців, що складає 36162,00 грн. а також компенсувати моральну шкоду, яку оцінює в 12000,00 грн. солідарно з відповідачів.
Враховуючи зміст позовних вимог суд вважає, що вони фактично пред’явлені лише до першого відповідача, тобто до підприємства.
В суді позивач підтримав позов і дав пояснення відповідно до викладених в ньому обставин.
ОСОБА_1. яка є представником обох відповідачів, проти позову заперечувала та пояснила, що 25.12.2008 з ОСОБА_2 був проведений повний розрахунок, в тому числі оплачені дні невикористаної щорічної відпустки у кількості 22 дня, окрім того в березні позивачу нараховані грошові кошти за 2 дні невикористаної відпустки як інваліду 3 групи, що передбачено законодавством. Середньомісячний заробіток при звільнені за згодою сторін відповідно до діючого законодавства не виплачується.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_2 дійсно працював в ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» з 31.01.2008 по 25.12.2008, що не заперечується сторонами та підтверджується трудовою книжкою позивача і був звільнений відповідно до наказу № 296 від 25.12.2008 за ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 3-4).
23.12.2008 позивачеві встановлена 3-тя група інвалідності з причин загального захворювання (а.с. 2, 96).
Згідно наказу № 660-К від 31.10.2008 на ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» змінений режим робочого часу в листопаді 2008 року, в результаті чого штамповочно-обмоточний цех (ШОЦ), де працював позивач в листопаді 20078 року встановлені такі робочі дні з 10 по 15 число та з 17 по 22 число. Наказом № 704-К від 22.11.2008 встановлений індивідуальний графік роботи на грудень 2008 року, за яким ШОЦ працював 11-ть днів (а.с. 24, 26-27).
Відповідно до зазначеного вище графіку роботи позивачеві оплачені лікарняні, з урахуванням цього ж графіку розрахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, щомісячна премія та інше.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими погребінням» допомога по тимчасовій непрацездатності надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі, окрім іншого, настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до положень абз. 1 п. 3 Постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001, якою затверджений «Порядок нарахування середньої заробітної плати для нарахування виплат по загальнообов’язковому соціальному страхуванню» (далі Порядок) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку.
Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку у разі коли на підприємстві, в установі та організації встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці, до яких, окрім іншого, відноситься і зміна режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Враховуючи, що причини зміни робочого часу на підприємстві викликані непередбачуваними подіями, той факт, що про такі зміни позивач був обізнаний, так як продовжував працювати на підприємстві відповідно до зміненого графіку, суд вважає, що вини відповідача в повідомленні ОСОБА_2 про зміни робочого часу в пізніший, ніж передбачено законодавством строк не має, і фактично ОСОБА_2 погодився зі змінами режиму робочого часу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування всіх сум належних до виплати позивачеві при звільнені і визначення розміру компенсації за невикористану відпустку, що відображено в довідці № 19-34/693 від 28.08.2009, виконані відповідачем вірно (а.с. 28-30).
Разом з тим суд вважає, що відповідач порушив вимоги щодо остаточного розрахунку з позивачем на час його звільнення.
Так, ст. 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, остаточний розрахунок з ОСОБА_2 зроблений 25.12.2008 та останньому виплачено 4474,99 грн. (а.с. 25).
В наступному, а саме 26.02.2009 ОСОБА_4 додатково сплачено не виплачені, але нараховані відповідно до раніше дослідженої довідки № 19-34/693 від 28.08.2009 – 32,94 грн. за грудень 2008 року, та, окрім того, 28.08.2009 по платіжній відомості за квітень 2009 року позивачу виплачена нарахована в березні 2009 року компенсація за невикористану відпустку по інвалідності в розмірі 120,25 грн. (а.с. 28-30, 79).
Частина 1 ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказів того, що порушення строків остаточного розрахунку з позивачем здійснено не з вини ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» судові не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов повинен бути задоволений частково, а саме в межах вимог, що стосуються виплати позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 25.12.2008 по 28.08.2009.
Середній заробіток позивача в даному випадку повинен бути розрахований відповідно до вимог «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 зі змінами і доповненнями.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими погребінням», Постановою КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995, Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 «Про затвердження порядок нарахування середньої заробітної плати для нарахування виплат по загальнообов’язковому соціальному страхуванню», -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково та стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», код 00213799, юридична адреса: 61005, м. Харків, вул. Іскринська, 37 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає по АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, що йому належать при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 25.12.2008 по 28.08.2009.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» в доход держави судовий збір в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.Ю. Скотар