Справа № 2-1137/10  

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ  

Іменем України  

  2 листопаду 2010 року Московскьий районний суд м. Харкова у складі:  

головуючого – Скотаря А.Ю.,  

за участю секретаря – Кошової Г.О., Кисельова О.Г.,  

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про примусове виселення та заборону проживання, чинити перешкоди, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в обґрунтування якого зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2005 їй належить 1/3 частина 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_2.  

2/3 частини вказаної квартири належать відповідачці ОСОБА_4 та її неповнолітньому сину ОСОБА_8, 1997 р.н., які фактично прийняли спадщину після ОСОБА_16, сина відповідачки, померлого 14.04.2004 так як спільно проживали з померлим.  

    Відповідачі постійно перешкоджають користуванню належною позивачці житловою площею, встановили додаткові вхідні двері з новим замком. Окрім того, без згоди позивачки в спільну квартиру вселилися родичі відповідачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які здійснюють прямий фізичний опір позивачці щодо користування житлом. В спірній квартирі відповідачі здійснили самовільні перебудови та перепланування, а саме в кімнаті літ. 5 площею 8,6 м. знесена частина зовнішньої несучої стіни в результаті чого до житлової площі кімнати літ. 5 приєднана лоджія кімнати літ. 4, у приєднаній площі встановлений радіатор центрального опалення, що перешкоджає позивачу розпоряджатися майном (кімнатою літ.  4 з лоджією).  

За період неможливості користуватися житлом з вини відповідачів борг за квартплату склав 633,43 грн., розходи з найму іншого житла – 4500 грн. (на момент подання позову).  

Позивачка просить задовольнити її позов, примусово виселити зі спірної квартири ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_10 та заборонити їм проживати в ній, зобов’язати ОСОБА_4 демонтувати перепланування та стягнути з зазначених осіб матеріальну і моральну шкоду.  

В наступному позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги, та в останнє просила примусово виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2, заборонити вказаним особам проживати у спірній квартирі та чинити перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні нею, зобов’язати ОСОБА_4 привести зазначену квартиру у відповідність до поверхового плану шляхом поновлення лоджії в кімнаті літ 4, поновлення несучої стіни в кімнаті літ. 5, демонтажу додаткового радіатору центрального опалення, стягнути з останньої матеріальні збитки в розмірі 12190,30 грн., судові витрати в розмірі 400 грн.  

При цьому моральна шкода, завдана позивачці полягає у душевних стражданнях, котрі пов’язані з відверто навмисним, зухвалим та цинічним порушенням прав співвласника житла, негативні наслідки яких полягають в порушенні нормального укладу життя, необхідності невиправданих витрат грошей і особистого часу на захист своїх прав в комунальних органах, органах міліції і суді, в умовах зловживання відповідачами своїми процесуальними правами. Позивачка просить суд стягнути компенсацію моральної шкоди у такому співвідношенні: з ОСОБА_4 як організатора захоплення належної частки квартири, яка погрожувала позивачці фізичною розправою та скривдила нецензурною лайкою в сумі 3000,00 грн., з ОСОБА_6, яка образила позивачку особисто нецензурною лайкою в сумі 2000,00 грн., з ОСОБА_5 та ОСОБА_11, які фізично перешкоджали входу до квартири, по 1000,00 грн. з кожного.  

В суді представники позивачки підтримали позовні вимоги, дали пояснення відповідно до викладених в позові обставин і просили його задовольнити в повному обсязі, а по справі винести заочне рішення через неодноразову неявку відповідачів до суду.  

Відповідачі до суду не з’явились, причин своєї неявки не повідомили, про дату та час слухання справи неодноразово та заздалегідь сповіщались належним чином, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали, отже суд, враховуючи заяву представників позивачки, вважає можливим слухати справу за відсутності відповідачів і винести заочне рішення на підставі наявних доказів.  

Від ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення на позов, в яких, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачка ніколи не зверталась до неї з питанням про встановлення порядку користування спірною квартирою, що сім’я ОСОБА_11 ніколи не проживає і не проживала у зазначеній квартирі, тобто вимоги є необґрунтованими та безпідставними, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Окрім того, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 неодноразово через канцелярію суду надавали різні клопотання, в тому числі необґрунтовані, з метою затягування процесу, заяви з вимогою перенести розгляд справи, зміст окремих з них повністю дублюється, за виключенням дати їх складання (а.с. 32-38, 46, 60, 76, 98).  

Про намагання затягнути розгляд справи свідчать, окрім іншого, такі факти: заява ОСОБА_6 від 18.01.2010 про перенесення слухання справи через неможливість останньої з’явитись до суду підписана ОСОБА_12, яка просить визнати причину своєї неявки поважною. Проте в справі взагалі не приймає участь сторона з прізвищем та ініціалами ОСОБА_12 (а.с. 59).  

Суд, заслухавши представників позивачки, дослідивши матеріали справи, заслухавши показання свідків, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.  

Позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2005, виданого Державним нотаріусом Дергачівської нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_13 за реєстровим № 2-3063 на праві приватної власності належить 1/3 частина 4-х кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).  

Інші 2/3 частки вказаної квартири перебувають у власності відповідачки ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_8, 1997 р.н., що не заперечується сторонами, отже не підлягає доказуванню.  

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають майнових прав на спірну квартиру, не зареєстровані в ній, що також підтверджує в своїх запереченням відповідачка ОСОБА_4, зазначаючи адресу їх реєстрації в Харківській області, проте допитаний в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що зазначені особи під час його відвідування квартири АДРЕСА_2 з метою огляду та можливої купівлі в майбутньому належної позивачці частки, знаходились в квартирі, чинили перешкоди для її огляду, не допускали ОСОБА_4 до квартири та ображали її, стверджували, що квартира належить їм.  

Свідок ОСОБА_15 показав, що в серпні 2008 року в якості понятого приймав участь у виконавчих діях по вселенню ОСОБА_3 по рішенню суду до квартири АДРЕСА_2. В квартирі знаходились відповідачі ОСОБА_4, її батько та дві жінки, які тривалий час чинили перешкоди в потраплянні ОСОБА_3 спочатку до квартири, потім до своєї кімнати, що виразилось у не відкриванні вхідних дверей, посиланні на відсутності ключів від замків, образах та нецензурній лайці. По зовнішньому вигляду осіб, що чинили перешкоди ОСОБА_3 та ображали її нецензурною лайкою, наявності їх особистих речей в квартирі було зрозуміло, що всі вони проживають в квартирі тривалий час.      

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.11.2007 у справі № 2-739/2007 поновлено право ОСОБА_3 користуватись спірною квартирою, шляхом виділення їй жилої кімнати літ. 4 площею 18,3 кв.м. з лоджією. Окрім того заборонено ОСОБА_4 чинити будь-які перешкоди у володінні і користуванні належною ОСОБА_3 1/3 частиною квартири з допоміжними приміщеннями (а.с. 8).  

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2009 зазначене рішення скасовано, проте в ході перегляду справи винесене рішення від 29.10.2009, яким ті ж самі позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені (а.с. 37, 71-72).  

На протязі тривалого часу, через неможливість вселитися до належної їх жилої площі, позивачка мешкає в найманій квартирі, оскільки іншого житла немає, що підтверджується договорами про тимчасовий найм житла, а також платіжними документами про сплату за найм житла. За користування найманим житлом позивачка сплатила відповідно до договору тимчасового найму житла від 01.10.2008 суму в 4500,00 грн., відповідно до банківської квитанції № 20 від 03.07.2008. За договором про тимчасовий найм житла від 09.09.2009 позивачка сплатила на користь орендодавця за період з 09.09.2009 по 31.01.2010 суму в 3787,00 грн. (банківська квитанція № 45527 від 04.02.2010), за період з 01.02.2010 по 31.05.2010 суму 3200,00 грн. (банківська квитанція № 60359 від 18.05.2010 (а.с. 10-11, 56, 87, 102, 105-106).  

Окрім того, відповідачка при здійсненні платежів за найм житла сплачувала і банківські послуги: 37,87 грн. та суму 32,00 грн.  

Відповідно до довідки ЖКВ ДП «ХЕМЗ» від 25.06.2009 сума заборгованості позивачки з квартплати складає 633,43 грн. (а.с. 14).  

Загальна сума матеріальних збитків складає 12190,30 грн.  

Не допуск у квартиру, встановлення без згоди позивачки додаткових дверей (а.с. 119-120), вчинення фізичного опору позивачці порушують гарантовані ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України права, оскільки унеможливлюють володіння та користування позивачкою своїм майном.  

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право здійснювати стосовно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.  

Частина 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.  

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, окрім іншого, відшкодування збитків та моральної шкоди.  

Частина 1 ст. 391 ЦК України передбачає такий спосіб захисту своїх прав власником, як право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.  

Відповідно до положень ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 361 ЦК України власність двох або більше осіб з визначенням частки кожного з них в праві власності є спільною частковою власністю. Співвласник має право самостійно розпоряджатися  своєю часткою в праві спільної часткової власності.  

Право власника використовувати таке майно для власного проживання передбачено ч. 1 ст. 383 ЦК України.  

Перепланування квартири та небажання її приведення у первісний стан перешкоджає позивачці розпоряджатись майном, зокрема не дозволяє відчужити майно, так як перепланування не зареєстровано в КП «Харківське міськБТІ», приписи відновити згідно проекту лоджію та демонтувати додаткові опалювальні пристрої відповідачкою не виконані (а.с. 9, 12-13, 96).  

Повідомлення від 02.10.2008 в якому ОСОБА_4 зазначає про неможливість руйнування зробленого нею перепланування суд розглядає як доказ обґрунтованості вимог позивачки в частині зобов’язання ОСОБА_4 привести квартиру до поверхневого плану.  

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому майнової та моральної шкоди.  

Майнова шкода відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, що виходить з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України.  

Вимоги про відшкодування витрат, понесених позивачкою у зв’язку з вимушеним наймом іншого житла для проживання, підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, оскільки такі витрати понесені в зв’язку з необхідністю відновлення порушеного права.  

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної у результаті порушення її прав. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала при наявності її вини.  

Оцінюючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає доведеними факти свідомого невиконання відповідачами судового зобов’язання про заборону ОСОБА_4 чинити будь-які перешкоди у володіння і користуванні частиною квартири, і спричинення цим негативних наслідків у вигляді душевних страждань позивачки. Розмір моральної шкоди залежить зокрема від характеру правопорушення та ступеня вини особи. У даному випадку  відповідач ОСОБА_4 не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, добровільно не допускає позивачку у належне їй помешкання. Зазначене  призводить до душевних переживань.  

Розмір компенсації спричиненої моральної шкоди суд вважає справедливим та обґрунтованим.  

З доводами ОСОБА_4 про те, що з боку позивачки не поступали вимоги про встановлення порядку користування квартирою у відповідності до часток на праві власності, а також що відповідачка ніколи не заважала позивачці користуватися квартирою суд не погоджується, так як вони спростовуються судовим рішенням від 29.10.2009, постановою Московського РВ ХМУ ГУМВС України від 10.10.2008 та постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 05.08.2008 (а.с. 71-72, 15, 54-55).  

Відповідно до останньої ОСОБА_3 поновлено право користування квартирою, шляхом виділення їй і вселення до житлової кімнати літ. 4 площею 18,3 кв.м. з лоджією. Після зазначеного вселення ОСОБА_3 у квартиру жодного документу про її виселення, яке б було здійснено на підставі та у порядку, встановленому законами України, відповідачами не надано.  

Також стягненню на користь позивачки підлягають понесені судові витрати, що підтверджено платіжними документами, які повинні бути розподілені між відповідачами пропорційно стягнених основних сум.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 16, 22-23, 317, 319, 321, 356, 361, 383, 386, 391, 1166-1167 ЦК України, -  

  ВИРІШИВ:  

Позов задовольнити в повному обсязі.  

Зобов’язати ОСОБА_4 привести квартиру АДРЕСА_2 у відповідність до поверхового плану будинку шляхом поновлення лоджії в кімнаті літ. 4, поновлення несучої стіни в кімнаті літ. 5, демонтажу додаткового радіатора центрального опалення.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 12190 (дванадцять тисяч сто дев’яносто) гривень 30 копійок, судовий збір в розмірі 121,90 грн. і 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3  компенсацію моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.      

Заборонити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживати у 4-кімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, чинити ОСОБА_3 будь-які перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні зазначеною квартирою.  

Примусово виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та  ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житла.  

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3  компенсацію моральної шкоди в сумі 1000,00 грн., 8,70 грн. судового збору і 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3  компенсацію моральної шкоду в сумі 1000,00 грн., 8,70 грн. судового збору і 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3   компенсацію моральної шкоди в сумі 1000,00 грн., 8,70 грн. судового збору і 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами у Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.  

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя                           А.Ю. Скотар