КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року            320/34988/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70 % та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року, станом на 05.03.2019 року;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року станом на 05.03.2019 року без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Окружний адміністративний суд міста Києва від 18.07.2022 року у справі № 640/22053/21відповідачем здійснено перерахунок його пенсії починаючи з 01.04.2019. Однак, при здійсненні такого перерахунку Головним управлінням повторно протиправно зменшено її основний розмір з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, незважаючи на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2020 року по справі № 640/10458/19було зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позову відмовити повністю.

Відповідачем надано до суду копію пенсійної справи позивача.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києвіта отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі по тексту – Закон № 2262-ХІ).

Пенсію позивачу призначено виходячи з 77 % грошового забезпечення.

У квітні 2018 року ГУ ПФУ в м. Києвіздійснило позивачу перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту – Постанова № 704), постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту – Постанова №103) виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення та таких видів грошового забезпечення, як посадовий оклад; процентна надбавка за вислугу років та премія.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2020 року по справі № 640/10458/19, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення, при перерахунку з 01.01.2018 року пенсії ОСОБА_3 , основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок ОСОБА_3 пенсії з 01.01.2018 року виходячи з основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок ОСОБА_3 пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

12 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України на адресу відповідача було направлено довідку вих.№11/5081 від 15.06.2021 року про розмір грошового забезпечення позивача, який складається з: посадовий оклад – 4 510,00 грн.; оклад за військовим званням (майор) – 1 340,00 грн.; надбавка за вислугу років (50%) – 2 925,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби (100%) – 8 775,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) – 451,00 грн.; надбавка за кваліфікацію льотного складу клас 2 (5%) – 225,50 грн.; премія (190%) – 8 569,00 грн.; всього – 26 795,50 грн.

24.06.2021 року представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою з питанням перерахунку пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням складових, встановлених довідкою вих.№11/5081 від 15.06.2021 року виданою Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення.

Однак, листом №2600-0203-8/111680 від 09.07.2021 року у перерахунку пенсії позивачу було відмовлено. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2022 року по справі № 640/22053/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_3 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_4 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок йому пенсії на підставі вказаного рішення суду.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019, з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року, виходячи з основного розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження максимального розміру пенсії.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Перерахунок призначених пенсій визначено ст. 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII відповідно до якої, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини другої статті 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

08.07.2011 прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі Закон від 08.07.2011 № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011. Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, зокрема в частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».

27.03.2014 прийнято Закон від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.

Законом від 27.03.2014 № 1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII та змінено до 70 % максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Відповідач вірно вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до Закону від 27.03.2014 № 1166-VІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Проте, суд зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 по справі № 0940/2217/18.

Суд зазначає, що стаття 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII ні Законом від 08.07.2011 № 3668-VI, ні Законом від 27.03.2014 № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом від 08.07.2011 № 3668-VI та Законом від 27.03.2014 № 1166-VII зміни до статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та Закону від 27.03.2014 № 1166-VII не зазнала.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019

Тому, застосування відповідачем статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, яка регулює призначення пенсій, до правовідносин із перерахунку пенсії позивачу, є протиправним.

Крім того суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2020 року по справі № 640/10458/19 уже визнавалися протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача під час її перерахунку з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Тобто, наразі судовим рішенням встановлено право позивача на отримання пенсії під час її перерахунку в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення, а отже такі обставини, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, додаткового доказування не потребують.

Втім, такі висновки суду відповідачем залишено поза увагою, та під час перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, відповідач повторно, всупереч закону, зменшив відсоткове значення розміру пенсії.

Поряд з цим, відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VIII чинній з 01.01.2016 року по 20.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з   урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з   урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції   Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774, який набрав чинності з 01.01.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з   урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII, на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.

Враховуючи те, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, суд приходить до переконання, що дія п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VIII не поширюється на позивача, оскільки пенсію йому було призначено до 01.01.2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суд від 03.10.2018 року у справі №127/4267/17.

Судом встановлено, що згідно розрахунку пенсії по пенсійній справі, на підставі рішення Окружний адміністративний суд міста Києва від 18.07.2022 року у справі № 640/22053/21підсумок пенсії становить 18  756, 85 грн., при цьому до виплати – 14  970, 00 грн.

Тобто відповідачем було протиправно застосовано обмеження належної позивачу пенсії максимальним розміром, під час проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року.

Отже дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача із 90 % до 70 % сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром під час здійснення перерахунку з 01.04.2019 є протиправними, а тому вимога позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу ОСОБА_5 з 90% до 70 % та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року, станом на 05.03.2019 року, підлягає до задоволення.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу ОСОБА_5 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року станом на 05.03.2019 року без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Відповідно до положень чч. 1 та 2  ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1    ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 02.03.2023.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                                                                                                                                                                                

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70 % та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року, станом на 05.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5081 від 15.06.2021 року станом на 05.03.2019 року без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933648) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )  понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн, 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                 Балаклицький А. І.