КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  21.09.2010                                                                                           № 8/55

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес  Л.О.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 ( за довіреністю)

від відповідача: не з’явився.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Обмачівські зорі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010

у справі № 8/55 (  .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

до ТОВ "Обмачівські зорі"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 84133,99 грн.

ВСТАНОВИВ :

У березні 2010 року Фізична особа – підприємець  ОСОБА_2        (позивач) звернувся  до ТОВ  „Обмачівські зорі”  (відповідач) з позовом до господарського Чернігівської області   про  стягнення з відповідача  суми основного боргу  у розмірі 40350 грн., пеню - 15067,58 грн., штраф – 6052,50 грн.  інфляційні витрати – 8704,33 грн. та 20% річних – 13449,58 грн., всього - 84133,99 грн.

               Рішенням  господарського суду Чернігівської області  від 18.05.2010 у справі № 8/55 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

   Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав  апеляційну скаргу в якій просить скасувати  рішення  господарського суду Чернігівської області у справі №8/55 від 18.05.2010 та передати справу на новий розгляд.

               В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми   процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про час та місце розгляду справи.

           Позивачем було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважаючи їх не обґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, вважає рішення господарського суду Чернігівської області від 18.05.2010 по справі №8/55 законним, об’єктивним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить залишити рішення суду без змін, а подану на нього апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю  „Обмачівські  зорі”  – без задоволення.

  Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи  відповідач  був повідомлений належним чином.

 Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

 Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу  у відсутності  представника відповідача за наявними у справі доказами.

           Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:  

 Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2008р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (позивач) та ТОВ ”Обмачівські зорі" (відповідач) укладено договір підряду №2609 по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, за умовами якого підрядник зобов'язувався своїми силами та своєю технікою - комбайном фірми „КЛААС" виконати      нижчезазначені      роботи    по      збиранню    врожаю   сільськогосподарських культур замовника, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених в договорі: збирання кукурудзи на силос прямим комбайнуванням на площі 100 га за ціною 350грн. за один прибраний га.

 За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

 Згідно ч.1,2 ст.837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

 Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України,  договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

 З умовами п.3.1. договору загальна сума робіт за договором складає 35000грн. та уточнюється за фактом їх загального виконання, на підставі актів здачі - прийняття етапів робіт. Таким чином, сторонами в договорі визначена вартість виконаних робіт по збиранню врожаю кормових культур на силос та передбачена можливість її зміни з урахуванням фактичного обсягу виконаних робіт.

 Як вбачається з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

 На виконання умов договору позивачем виконані роботи, про що складений акт №1 здачі-прийняття виконаних робіт від 06.10.2008р. який підписаний представниками обох сторін і скріплений їх печатками. Як відображено в акті здачі-приймання вартість всіх виконаних робіт за період з 24.09.2008р. по 05.10.2008р. по збиранню кукурудзи на силос на площі 141га становить 49350грн.

 Отже, колегія суддів вважає, що  позивач виконав  прийняті на себе зобов’язання а відповідач прийняв виконані роботи.

 Відповідно до п.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Як вбачається із наданого позивачем акту здачі-прийняття робіт відповідачем будь-яких заперечень щодо якості робіт не наведено.

 Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата за договором проводиться замовником на поточний рахунок підрядника протягом п'яти днів з дати підписання актів виконаних робіт. Отже, відповідач був зобов'язаний оплатити вартість виконаних позивачем робіт до 11.10.2008р.  включно.

 Як свідчить реєстр розрахункових документів по рахунку позивача від 11.03.2010р., що знаходиться в матеріалах справи, відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи  розмірі 9000грн. сплативши 19.11.2009р. в рахунок оплати виконаних робіт 4000грн. та 26.01.2010р. сплативши 5000грн. Отже, на момент звернення позивача до суду з позовною вимогою, заборгованість по оплаті виконаних та прийнятих робіт становила 40350грн.

 Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

 За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем зобов'язання за договором належним чином не виконані, виконані роботи в повному обсязі у встановлений строк не оплачені, а тому заборгованість становить 40350грн.

 Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано   доказів оплати заборгованості в повному обсязі , в тому з відповідача  підлягає стягненню 40350грн. боргу.

 Відповідно до п.6.3. договору у випадку прострочки замовником строків проведення розрахунків, передбачених даним договором, останній сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочки.

 З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 15067грн.58коп. пені, нарахованої за період з 12.10.2008р. по 05.03.2010р. за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. При цьому, пунктом 6.9. договору сторонами передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3-х років з дня. коли відповідне зобов'язання мало бути виконано зобов'язаною стороною.

 Положеннями ст.ст.610.61 1 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті боржником неустойки.

 Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А в силу ч.3 вищевказаної статті пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем належним чином зобов'язань по договору, наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, та обчислений з урахуванням умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховано пеню, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 15067грн.58коп. пені, нарахованої за період з 12.10.2008р. по 05.03.2010р. є правомірними і підлягають задоволенню  в повному обсязі.

 Відповідно до п.6.4. договору замовник за ухилення від оплати виконаних робіт зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 15% суми, від сплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати виконаних робіт вважається порушення строку оплати виконаних робіт замовником на 30 календарних днів від передбаченого даним договором строку оплати виконаних робіт.

 З посиланням на вказаний пункт договору позивач просив суд стягнути з відповідача 6052грн.50коп. штрафу.

 Відповідно  до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 231 ГК України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем платежі по оплаті вартості виконаних робіт здійснені лише 19.11.2009р. та 26.01.2010р., тобто більше ніж через рік з моменту настання строку оплати, а отже відповідач ухилявся від оплати. За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6052грн.50коп. штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. При цьому Кодексом передбачена можливість  визначення сторонами договору інший розмір процентів річних, відмінний від встановленого цією статтею.

 Посилаючись на згадану норму позивач, з урахуванням визначеної суми боргу, просить стягнути з відповідача 8704грн.33коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2008р. по січень 2010р.

 З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, розрахунок інфляційних нарахувань складений відповідно до норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8704грн.33коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2008р. по січень 2010р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

 Згідно п.6.5. договору замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочки. а також 20% процентів річних з простроченої суми.

 Крім того, посилаючись на вищевказаний пункт договору та ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 13449грн.58коп. процентів річних за період з 12.10.2008р. по 05.03.2010 р.

 Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, розрахунок процентів річних складений виходячи із встановленого договором розміру, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 3449грн.58коп. процентів річних за період з 12.10.08р. по 05.03.10р. є обґрунтованими та правомірно були задоволені судом першої інстанції.

 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Та стягнув з відповідача 40350грн. боргу, 15067грн.58коп. пені, 6052грн.50коп. штрафу, 13449грн.58коп. процентів річних та 8704грн.33коп. інфляційних нарахувань.

 Таким чином, позовні вимоги щодо заявлених до стягнення сум правомірно задоволено судом першої інстанції  в повному обсязі, у зв’язку з чим загальний розмір цих сум становить 83623грн.99коп. (40350-М 5067.58+6052.5+1 3449.58-і 8704.33 83623.99). а тому судом першої інстанції правомірно була зазначена арифметична помилка в ціні позову в розмірі 84133грн.99коп.

 Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про час та розгляду справи, не заслуговують на увагу, з наступних підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.03.2010 року розгляд справи було призначено на 13.04.2010 року на 11:00 год.  Вказану ухвалу було надіслано сторонам у справі 26.03.2010 року на адреси  сторін, які вказані в позовній заяві.

             13.04.2010 року у справі № 8/55 розгляд справи було відкладено до 18.05.2010 року на 14 год. 30 хв. Вказану ухвалу було надіслано сторонам у справі 14.04.2010, про що свідчить відмітка відділу діловодства   місцевого господарського суду.

           Окрім того, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення (№1601747) про вручення, яке було надіслано відповідачу на адресу ( с. Обмачеве, Бахмачівського району 16510),  ухвали про відкладення, яка була отримана представником відповідача 15.04.2010 року.

 Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

           Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Згідно  ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

 Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

 Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

 Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

  З огляду  на викладене, колегія суддів  вважає, що оскаржуване рішення суду  є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи, застосував  норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для  скасування  або зміни  рішення, тому  залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

  ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.05.2010р. у справі №8/55 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю  „Обмачівські  зорі”    залишити без задоволення.

3.Матеріали справи №8/55 повернути до господарського суду Чернігівської області.         

  Головуючий суддя

  Судді