У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Шестакової Н.В.
суддів: Берзіньш В.С.
Кузнєцової О.О.
при секретарі Моногошевій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментах
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 20 липня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на її користь заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 18 вересня 2009 року по 01 березня 2010 року та на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 15 лютого 2007 року по 13 лютого 2008 року у сумі 26536 грн.
На вказане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення, яким відмовити у стягненні з нього заборгованості по аліментам в сумі 26536грн.; призначити по справі нову судову експертизу за період з 15 лютого 2007 року по 13 лютого 2008 року за наданими ним документами про прибуток та витрати, оскільки при розгляді справи судом порушено норми матеріального та процесуального права, безпідставно відмовлено у проведенні повторної експертизи. До того ж, судом не враховане, що заборгованість на утримання ОСОБА_7 за період з 19 вересня 2009 по 01 березня 2010 року ним сплачена, про що свідчать копії платіжних доручень, які не прийняті судом до уваги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши позивачку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновками судово-економічної експертизи діяльність відповідача визнана прибутковою та згідно зробленого розрахунку за період з 15 лютого 2007 року по 13 лютого 2008 року та період з 18 вересня 2009 року по 01 березня 2010 року заборгованість склала 23825,04грн та 2711грн відповідно, а разом 26536грн.
Ці висновки суду судова колегія апеляційного суду визнає правильними, оскільки вони зроблені на підставі правильного застосування матеріального закону, відповідають матеріалам справи та фактичним обставинам, які були досліджені і оцінені судом відповідно до вимог ст. ст. 10,11, 60 212 ЦПК України.
Як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, рішенням суду від 19 вересня 2006 року з ОСОБА_6 стягнуто аліменти на користь двох неповнолітніх дітей до повноліття ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та до закінчення навчання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 всіх видів доходів. Рішенням суду від 13 лютого 2008 року сплату аліментів призначено у твердій грошовій сумі, а згодом змінено розмір
- 2 -
аліментів, що сплачуються ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 до 900грн. щомісячно, починаючи з 18 вересня 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення.
Висновками експертизи № 340 від 30 березня 2009 року встановлена сума чистого прибутку від підприємницької діяльності та сума заробітної плати без податків за період з 3 кварталу 2006 року по 3 квартал 2008 року, з яких розрахована сума стягнутих аліментів. Колегія суддів вважає, що експертиза проведена з додержанням вимог ст. 147 ЦПК України, доводи апелянта в тій частині, що його прибутки завищені, так як не враховано витрати на ведення підприємницької діяльності, що значно більше 25% і підтверджується банківськими витягами, не можуть бути прийняті до уваги.
Як свідчать матеріали справи, додані до апеляційної скарги відповідні документи про витрати під час проведення експертизи та при винесенні рішення апелянтом не надавалися, що є порушенням порядку подання доказів, які відповідно до ч. 2 ст.131 ЦПК України, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно за поважних причин. Апеляційна скарга не містить аргументів чи посилань на такі поважні причини. Відповідач дійсно заявляв клопотання щодо призначення повторної експертизи, однак у зв’язку з відсутністю додаткових документів щодо витрат при здійсненні ним підприємницької діяльності суд обгрунтовано відмовив відповідачу у призначенні експертизи (а.с.74). Тому слід вважати, що апелянт не надав належних і допустимих доказів невідповідності висновків експерта фактичним обставинам у встановленому законом порядку.
Посилання апелянта на вихід експертом за межі встановленого судом періоду дослідження, на думку колегії суддів, є необґрунтованим, що підтверджується переліком питань, поставлених на вирішення експертизи у п.4 (а.с.8), крім того, експертом 3 лютого 2009 року було направлене клопотання до суду про надання бухгалтерських документів СМП ОСОБА_10 за період з 01 липня 2006 року по 01 жовтня 2008 року, зокрема, Книги обліку прибутків та витрат, завіреної у податковій інспекції, що не було задоволено. Вказана книга була предметом дослідження експертизи, однак була визнана такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому експерту не вдалося встановити чи всі надані первинні документи відносяться до підприємницької діяльності СМП ОСОБА_6
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, яка встановлює принцип змагальності у цивільному судочинстві, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування повинно ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, як встановлено у ст.ст.58,59 ЦПК України.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм надана належна оцінка. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено. Таким чином, підстав для скасування рішення за апеляційною скаргою немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Ялтинського міського суду АРК від 20 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Шестакова Н.В. Берзіньш В.С. Кузнєцова О.О.