АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г,
суддів: Сокола В.С, Пономаренко А.В,
при секретарі: Комаренко М.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ЖКП «Побутфон» про усунення перешкод у користуванні приміщеннями, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ЖКП «Побутфон», треті особи: КП «Приватизаційне бюро», КРП «Сімферопольське МБРТІ» про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, внесення змін в свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 27 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ЖКП «Побутфон» про усунення перешкод у користуванні приміщеннями. Вимоги мотивовані тим, що позивачам та відповідачам була виділена у сумісне користування кімната побутового призначення площею 5,6 кв.м. (приміщення АДРЕСА_2), яка розташована в АДРЕСА_1. Наприкінці 2007 року відповідачі зайняли спірне приміщення поставивши новий замок. У 2009 році ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до якого в його власності знаходиться житлова кімната площею 18,4 кв.м., комора( приміщення АДРЕСА_3), площею 3,8 кв.м., частина приміщення АДРЕСА_2 та інші приміщення побутового призначення. Остаточно просили усунути перешкоди у користуванні коморою АДРЕСА_3, шляхом звільнення кімнати від майна відповідачів, заборони їхнього доступу та повернення ключів, зобов’язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні приміщенням АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, що розташовані в будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ЖКП «Побутфон», треті особи: КП «Приватизаційне бюро», КРП «Сімферопольське МБРТІ» про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, внесення змін в свідоцтво про право власності.
Вимоги мотивовані тим, що з 1993 року їхня родина використовувала підсобне приміщення - умивальник «В» площею 5,6 кв.м. позначений на плані під АДРЕСА_2 в якості комори для зберігання речей. В 2005 році вони зробили переобладнання цього приміщення, розширивши його до розміру 6.6 кв.м. та використовують у якості кухні. 3 листопада 2008 року розпорядженням ЖКП «Побутфон» №170 до їхнього лицьового рахунку внесені зміни та до кімнати АДРЕСА_4 додатково приєднана площа підсобного приміщення у розмірі 6,6 кв.м. Вважають приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 незаконною, оскільки йому у власність передана частина приміщення АДРЕСА_2, яке знаходиться в їхньому фактичному користуванні в цілому. Остаточно просили визнати недійсним розпорядження органу приватизації № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2009 році про передачу у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 в частині включення до складу квартири приміщення душової позначеної на плані під АДРЕСА_2, внести зміни до свідоцтва про право власності від 26 жовтня 2009 року, зменшивши площу квартири до 28,2 кв.м, визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 право користування приміщенням АДРЕСА_2.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 27 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені.
Усунуті перешкоди в користуванні коморою (позначеною на плані під АДРЕСА_3), яка розташована в гуртожитку по АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити кімнату від своїх речей та повернути ОСОБА_2 ключі від вказаного приміщення.
Зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні приміщенням (позначеним на плані під АДРЕСА_2), розташованим в гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким їхні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що приміщення побутового призначення, яке позначено на плані під АДРЕСА_2 та розташовано в гуртожитку по АДРЕСА_1 є приміщенням загального користування та надане у користування мешканцям кімнат АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4, тобто сторонам по справі. Усі площі місць загального користування розподілені пропорційно мешканців та ці площі внесені до лицьових рахунків. Також, відповідно до технічного паспорту до складу квартири ОСОБА_2 входить частина душової (АДРЕСА_2) площею 1,4 кв.м. та комора АДРЕСА_3, яка знаходиться у їх користуванні в цілому. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та члени його сім’ї мають законне право користуватись належними їм 1,4 кв.м. приміщення АДРЕСА_2 та коморою АДРЕСА_3, у зв’язку з чим перешкоди в користуванні їм спірними приміщеннями є незаконними та підлягають усуненню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що вони необґрунтовані та не засновані на законі. Переобладнання приміщення АДРЕСА_2 зроблено ними самовільно, без отримання дозвільних документів, у зв’язку з чим у них не виникло право на все приміщення. Приватизація квартири АДРЕСА_1 відбулася у встановленому законодавством порядку з врахуванням місць загального користування в гуртожитку і правових підстав для визнання недійсним розпорядження органу приватизації та внесення змін в свідоцтво про право власності ОСОБА_2 немає.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо незаконної приватизації ОСОБА_2 інших допоміжних приміщень, які знаходяться на різних поверхах гуртожитку суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки згідно з правилами статті 11 ЦПК України суд розглянув справу в межах позовних вимог, які були заявлені щодо приміщень АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Крім того немає підстав вважати, що ОСОБА_2 було приватизовано приміщення АДРЕСА_2 в цілому, оскільки з доказів у справі, зокрема технічного паспорту на квартиру видно, що приватизовано тільки 1.4 кв.м. зазначеного приміщення, тобто його частку.
Довід апеляційної скарги про те, що приміщення АДРЕСА_2 знаходить у користуванні особисто ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки з матеріалів справи вбачається, що це є допоміжним приміщенням право на користування якого мають й інші мешканці гуртожитку. Будь-яких дозвільних документів на переобладнання допоміжного приміщення під АДРЕСА_2 в кухню не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального права не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_2 приватизував частини допоміжних приміщень, які залишилися в спільній частковій власності мешканців гуртожитку. Суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував фактичні обставини та застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права до уваги не береться, оскільки згідно з правилами статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
Відповідно до положень статті 308 ч.2 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Крім того, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою стосуються визнання незаконним розпорядження органу приватизації та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності №НОМЕР_1 від 26 жовтня 2009 року, яке видано Державою в особі Верховної Ради АР Крим, але позовні вимоги до Верховної Ради АР Крим не заявлялися і питання щодо притягнення до участі у справі в якості співвідповідача позивачами за зустрічним позовом не заявлялося, що також свідчить про правильність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є необґрунтованим. Відповідно до статті 6 зазначеного Закону мешканці гуртожитків, які приватизували кімнати становляться співвласниками допоміжних приміщень у відповідних частках. Приватизація допоміжних приміщень окремо від кімнат забороняється. У даному випадку ОСОБА_2 приватизував кімнату в гуртожитку та частку допоміжних приміщень, які відповідають його частки в спільній частковій власності.
Інші доводи апеляційної скарги не є підставою вважати рішення суду таким, що не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до правил ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 27 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Сокол В.С. Пономаренко А.В.